Фінансовий аудит

звіту, форма 3. Для аналізу динаміки валюти балансу та його структури

порівнюються дані загальної вартості майна підприємства (валюти балансу -

рядки 350 або 760) на початок і кінець звітного періоду. При цьому

зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення

підприємством господарської діяльності, що призводить до його

неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про

недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

-«Товари відвантажені , не сплачені в строк»,рядок 165;

-«Розрахунки з дебіторами за товари роботи і послуги,не сплачені в

строк», рядок 180;

-«Збитки минулих років», рядок 330;

-«Збитки звітнього року», рядок 340;

-«Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 520;

-«Короткострокові кредити та плзики, що не погашені в строк», рядок

620;

-«Розрахунки з кредиторами за товари,роботи і послуги, не сплачені в

строк»

рядок 640.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших

статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Для виявлення такої характеристики фінансового стану підприємства,

як його фінансова незалежність від зовнішніх джерел обчислюється :

коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) як відношення загальної суми

власних коштів до підсумку балансу:

Кавт=Ф.1 рядю490 : ф.1 ряд 350

Практикою встановлено ,що загальна сума заборгованості не повинна

перевищувати суму власних джерел фіеаесування, тобто критичне значення

Кавт=0.5.Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий стан підприємства (

менша залежність від зовнішніх джерел).

Для визначуння фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової

стабільності (Кфс) , який характеризує співвідношення власних та позикових

коштів.

Кфс=ф.1 ряд.495 : ф.1 (ряд.530+ряд.750)

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те , що

підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне

від зовнішніх фінінсових джерел. Нормативне значення Кфс повинне бути

більше одиниці.Якщо Кфс менше одиниці, то потрібно з`ясувати причини

зменшення фінансової стабільності (падіння виручки ,зменшення прибутку ,

необгрунтоване збільшення товарних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник

фінансового лівереджу (Фл) , який характеризує залежність підприємства від

довгострокових зобов`язань і визначається як відношення довгострокових

зобов`язань до джерел власних коштів.

Фл=ф.1 ряд.530 : ф.1 ряд.490

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику ,

тобто можливість втрати платоспроможності.В такому разі більш детально

аналізуються показники другого розділу пасиву балансу.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами

розраховується коефіцієнт забезпеченнявласними коштами (Кзк). Цей

коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягама джерел власних

та прирівняних до них коштів ( за вирахуванням статей : «Розрахунки з

учасниками», «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх

періодів», «Реструктуризований борг») і фактичною вартістю основних засобів

та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства

оборотних коштів.

Кзк=ф.1(ряд.490-ряд.450-ряд.460-ряд.456)-ф.1ряд.070 : ф.1(ряд.150+ +

ряд.320)

Значення Кзк повинне бути більше 0,1 .

Для аналізу структури кредиторської заборгованості використовують

дані III розділу пасиву балансу «Розрахунки та інші пасиви» (рядки 600

- 750), при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальній

сумі кредиторської заборгованості , а також відхилення значень цих статей

на кінець звітнього періоду відносно початку року .Стандартна форма

розрахунку приведена в додатку 3.

Для аналізу структури активів підприємства використовують I, II i III

розділи Активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчається як з точки зору їх

участі у виробництві,тук і з точки зору оцінки їх ліквідності.

Безпосередньо з`ясовується участь у виробничому циклі основних фондів,

нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому

уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на

рахунках, а також короткострокові цінні папери ; та найменш ліквідні

активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші

позаоборотні активи.

При необхідності до анаітичної записки аудитору додаються розшифровки

руху основних засобів виробничих запасів та товарів ( з урахуванням їх

підвищеного попиту).

Зміна в структурі активів підприємств у бік збільшення частки

оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню

оборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів

товарів, робіт, послуг підприємства, дочірних підприємств та інших

дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних

засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого

порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної

пропорції в структурі активів, провадиться детальний аналіз розділів і

окремих статей активів балансу.

При аналізі основних засобів та інших позаоборотних активів,

враховуючи те, що питома вага основних засобів та позаоборотних активів

може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх

обліку, за якого коригування вартості основних фондів в умовах інфляції

здійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали,

готову продукцію можуть збільшуватись досить високими темпами), необхідно

звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітний

період (рядки 010, 011, 012), яка відтворює рух основних засобів (зміну

норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибування та введення

вексплуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за

попередній та поточний роки (форма 11ОФ (річна), дані аналітичного

бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні

фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в

оренду протягом поточного року.

Наявність довгострокових фінансових зобов’язань (рядок 040) вказує на

інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті аналізу

фінансово-господарського стану підприємство буде визнане неплатоспроможним,

рекомендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів

підприємства, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності доцільності

відволікання коштів підприємства на дані вкладення.

При аудиті першого розділу активу балансу також звертається увага на

тенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035),

незавершенні капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді ( рядок 055),

оскільки вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, за

певних умов, збільшення їх частки може негативно впл\инути на результати

фінансової і господарської діяльності підприємства.

При аудиті власних оборотних засобів доцільно визначити показник

робочого капіталу (Рк), яких представляє собою різницю між оборотними

активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Тобто

робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за

рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. Наявність робочого

капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне платити власні

поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та

інвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів

II та III активу балансу відняти підсумок III розділу пасиву.

Рк = Ф.1 (ряд 150+ряд 320-ряд 750)

Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною

( див. Ф.1 ряд 590).

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і

маневріністю його робочого капіталу.

Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути

негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності,

обсягу реалізації, кон’юктури ринку.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал ( Рк ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статті

витрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу,

вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-

економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва,

чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження

окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих,

оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

Висловлюється можливість їх відокремлення (виділення) в період можливої

реструктурізації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, опис

опис окремих об’єктів, таблиці до них.

Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за

попередній та звітній роки, а також прогноз ні показники на настурний рік

для кожного струкурного підрозділу та підприємства в цілому. Визначається

частка кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі.

Розглядається рівень існуючої технології виробництва: наявність

сучасних передрвих технологій, використання ноу-хай та власних розробок,

можливість заміни застарілих технологій новими, використання

автоматизованих систем управління. Звертається увага на циклічність

технологічних процесів (їх безперервність), повторне використання продуктів

переробки (відходів), наявність науково-обгрунтованих технологічних норм

виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аудиті фінансово-господарського стану підприємства обов’язково

висвитлюється виконання Закону України від 25,06,1991року №1264 «Про

охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наявність

очистних споруд, їх стан та використання, а також вплив виробництва на

навколишнє середовище.

Окремо визначаються (за їх наявністю ) факти тимчасової заборони (

зупинення ) чи припинення діяльності підприємства чи його окремих

підрозділів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього

середрвища.

Звертається увага на наявність чи відсутність споруд, устаткування,

пристроїв для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, дотримання

лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних стандартів,

вимог екологічної безпеки. А також розміри штрафних санкцій за порушення

порівняно з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюються

в межах гранично допустимих розмірів.

Виходячи з наявної аналітичної бази суб’єкта підприємницької

діяльності, аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні

параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть

використані при складані та виконанні бізнес - плану по виходу з кризи.

Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти

по вирішенню комплексу завдань по :

1.Визначнню попиту на продукцію (послуги), його прогнозуванню;

2.Вивченню конкурентоспроможності товарів, здатності бути виділеним

споживачем серед інших аналогів;

3.Забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

4.Розроблення концпції життєвого циклу товару;

5.Управлінню товарним асортиментом;

6.Розрахунку прогнозних обсягів виробництва та визначенню

номенклатури;

7.Розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових

товарів, з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

При проведенні аудиту слід брати до уваги те, що фінансовий стан

підприємства і переспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки

факторів фінансового характеру, але й факторів, що не мають вартісної

оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна

форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т.д.).

Частина 3. Нові теорії аудиту

Сучасні аналітики виділяють п’ять найбільших самостійних напрямків в

розвитку фінансового аудиту (6.с.182).

1 - Школа емпірічних прагматиків. Представники цієї школи проводять

розробки в галузі аулиту кредитоспроможності компаній, намагаючись

обгрунтувати вибір набору відносних показників, придатних для такого

аналазу. Цей аспект аналізу розглядається ними як найбільш важливий і всі

аналітичні викладки будуються на показниках, що характеризують обігові

кошти, власні обігові кошти, короткострокову кредитну заборгованість. Як

приклад, можна навести розробки Роберта Фоулка для компанії «Дан енд

Брендстріт». Ця компанія надає широкий спектр інформаційних послуг, однією

з яких є надання клієнтам спеціального рейтінгу, що відображає фінансовий

стан фірми та ступінь комерційного ризику при веденні справ з цією фірмою.

В наш час фірма «Дан енд Брендстріт» має інформацію про 35 мільонів

компаній світу.

2 - Школа статистичного фінансового аудиту. Головна ідея - коефіціенти,

що розраховуються за допомогою фінансової звітності, є корисними лише тоді,

коли існують критерії з граничними значеннями яких їх можна порівнювати.

Розробку таких нормативів пропонується робити в розрізі галузей,

підгалузей і груп однотипних компаній шляхом обробки розподіілу цих

коефіціентів за допомогою статистичних методів. Досі представники цієї

школи обговорюють нагальні питання і нові завдання, що постійно виникають.

3 - Школа мультиваріантних аудиторів. Основоположною ідеєю цієї школи

є побудова концептуальних основ фінансового аудиту, який базується на

тісному зв’язку окремих коефіціентів , що характеризують фінансовий сстан

підприємства і ефективність їх діяльності, а також показників, що

узагальнюють діяльність підприємства. Головне завдання, на їх думку,

полягає в побудові взаємопов’язаних та взаємозалежних показників.

4 - Школа аналітиків з прогнозування банкрутства компаній. Підхід до

аудиту подібен до (Школи емпіричних прагматиків), але основний акцент

робиться на фінансову стабільність компаній, приділяється уваги більше

перспективному, ніж ретроспективному аналізу. Аналізуючи наявну фінансову

звітність, можна передбачити можливе банкрутство, чи, навпаки, завчасно

запобігти йому. У найбільш завершеному вигляді ці розробки подані в роботах

Едварда Альтмана. Однією з найхарактерніших його розробок є показник «Z

Альтмана», розроблений на основі статистичного методу, що називається

«аналізом множинних дискримінант» і визначає рівень схильності до

банкрутства. На основі показника «Z Альтмана» визначаються групи компаній

за ступенем їх наближеності до банкрутства - безпечна зона, зона

невизначеності й зона високого ризику банкрутства.

5 - Школа учасників фондового ринку. Це наймолодший напрямок

фінансового аудиту. Основне, що відрізняє цей напрямок від інших, це його

більш широка теоретична спрямованість; ним займаються, здебільшого, вчені й

широкого розповсюдження на практиці цей напрямок поки що не отримав. Суть

методу у використанні звітності для прогнозування рівня ефективності

інвестування (у цінні папери компаній і оцінці пов’язаного з цим ризику.

В Україні також розроблена власна концепція аудиту, що отримала назву

«Аудит - 2000» {4.c.80). Кардинальних змін у здійсненні аудиторської

діяльності ця концепція не передбачає, однак доповнює її зміст:

1. Аудит приймає прогнозний характер, спрямований на виявлення

підприємницького ризику клієнта і ризику інвестора. Крім констатації

фінансового стану, аудиторський звіт повинен розкривати і перспективи

розвитку підприємства. Новим є те, що звіт про стан справ виконавчого

органу підлягає аудиту на предмет того, чи відображені у ньому майбутні

ризики, що загрожують підприємству, і чи відповідає інформація звіту

висновкам аудитора.

2. Посилюється роль аудиторів як консультантів, оскільки саме вони

мають найбільш повну інформацію про діяльність клієнта, а також порівняльні

дані по галузі.

3. Акцент аудиторської діяльності значно зміщується в бік аналізу

діяльності клієнта та сфери його діяльності; виявлення притаманнх їй

ризиків, для чого аудитору потрібні не тільки глибокі спеціальні, але й

галузеві знання. Особливістю є те, що недотримання діючого законодавства

також стає об’єктом перевірки аудиторів, так як вона може призвести до

наслідків, що загрожують існуванню підприємства. Перевірка та аналіз

системи внутрішнього контролю клієнта, її дієвості стають обов’язковою

складовою при здійсненні аудиторської перевірки.

4. Основними є ризико- та системно орієнтовані методи проведення

аудиторських перевірок. Детальні перевірки стають лише допоміжним засобом

при їх здійсненні. При чому ризико- і системно орієнтовані методи отримали

подальший розвиток. Так, якщо раніше вихідною точкою була звітність

Страницы: 1, 2, 3