Дипломная работа: Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

Отже, на нашу думку, фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство платоспроможне.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результативна категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви.

Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов’язана його фінансова стійкість. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів (наприклад, неплатоспроможність замовника). Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

У свою чергу, зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства.

Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.

Значний практичний інтерес мають кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, тобто питання - при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Фінансовий стан підприємства можна вважати стійким, власні оборотними засобами покривають не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне.

У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує захист від банкрутства.

Отже, фінансова стійкість - комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників.

Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

-  абсолютна стійкість фінансового стану - коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів;

-  нормальний стійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами;

-  нестійкий фінансовий стан - коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик;

-  кризовий фінансовий стан - коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства.

Важливого значення для функціонування підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позикові.

Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позикових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами.

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства.

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів є коефіцієнти: автономії, забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) характеризує ринкову стійкість підприємства. Він характеризується відношенням власних джерел до валюти балансу. Теоретичне значення коефіцієнта автономії повинно бути не менше 0,5. Збільшення показника свідчить про зростання фінансової незалежності та підвищення підприємством гарантії погашення своїх зобов’язань.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами і розраховується як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей за розрахунками з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів, реструктуризованого боргу) до суми наявних оборотних активів підприємства. Фінансовий стан підприємства вважається нормальним, якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами більше за 1.

Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, розраховується коефіцієнт фінансової залежності. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства. Якщо його значення наближається до 1 (або 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт маневреності власних коштів. Він показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Що менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, то вища його фінансова стійкість. Тобто, цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив – 0,4 – 0,6).

Щоб визначити фінансову стійкість підприємства, можна додатково розраховувати й показники: концентрації залученого капіталу, фінансування, довгострокового залучення позикових коштів, забезпеченності запасів, забезпеченості оборотних засобів, короткострокової заборгованості.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує частку залучених коштів у формуванні активів. Оптимальне значення коефіцієнту концентрації залученого капіталу <0,5.

Коефіцієнт фінансування показує, скільки власних коштів підприємства припадає на одну гривню позикових. Нормативне значення коефіцієнту фінансування >1.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу .

Коефіцієнт забезпеченості запасів показує, яка частка матеріальних обігових засобів фінансується за рахунок власного обігового капіталу, має оптимальне значення ≥ 0,8 .

Коефіцієнт забезпеченості обігових засобів показує, яка частка власних коштів підприємства вкладена в обіговий капітал. Оптимальне значення коефіцієнту забезпеченості обігових засобів ≥ 0,5.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку поточних зобов’язань підприємства в загальній сумі зобов’язань .

Розділ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ФІНАНСОВОГО СТАНУ УМГ „ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ”

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства

Управління магістральних газопроводів (УМГ) „Прикарпаттрансгаз” є структурним підрозділом дочірної компанії (ДК) „Укртрансгаз”, національної акціонерної компанії (НАК) „Нафтогаз Україна”, найстаріше і найпотужніше підприємство газової промисловості України на території Івано-Франківської області.

На правах відділень в структуру УМГ „Прикарпаттрансгаз” входять:

-  п’ять лінійно-виробничих управлінь магістральних газопроводів (ЛВУМГ): Богородчанське, Долинське, Закарпатське, Хустське, Одеське;

-  Богородчанське виробниче управління підземного зберігання газу;

-  пересувна механізована колона (ПМК);

-  відділення виробничого постачання (ВРП);

-  Богородчанське тепличне господарство;

-  база відпочинку „Карпати”.

Головним предметом діяльності підприємства є транспортування природного газу з Росії через територію України в країни Європи, Одеської, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської областей. В систему магістральних газопроводів підприємства входять 24 газопроводи.

Питома вага поставок газу в країни Західної Європи в загальному балансі транспорту газу по підприємству складає 93,8%.

Безперебійне постачання газу населенню та промисловим підприємствам здійснюється за допомогою 168 газорозподільних станцій (ГРС).

Надійність та довговічність роботи газотранспортної системи досягнуто за рахунок впровадження у виробництво передових технологій та методів проведення діагностичних та ремонтних робіт на газопроводах великого діаметру.

З ростом об’ємів подачі газу споживачам в УМГ „Прикарпаттрансгаз” в системі газопроводів експлуатуються три установки підготовки газу в Долинському, Богородчанському і Одеському УМГ, які забезпечують якісні показники газу контрактної та договірної кондиції.

Система газопроводів УМГ „Прикарпаттрансгаз” обладнана діючими газовимірювальними станціями (ГВС): Ужгород - на кордоні з Словаччиною, Берегове (Закарпатська обл.)- на кордоні з Угорщиною, Орлівка (Одеська обл.) - на кордоні з Румунією, Олексіївка (Чернівецька обл.) - на кордоні з Молдовою. В стадії будівництва знаходяться ще дві станції Теково (Закарпатська обл.) на кордоні з Румунією та Гребінники (Одеська обл.) на кордоні з Молдовою. Дані станції забезпечують заміри і облік газу при транспортуванні через територію України в країни Європи.

УМГ „Прикарпаттрансгаз” здійснює господарську діяльність по підземному зберіганню газу.

УМГ „Прикарпаттрансгаз” надаються і можуть надаватися послуги по заповненню зберігання і відбору газу споживачам в Україні, а також зарубіжним газовим компаніям.

В УМГ „Прикарпаттрансгаз” експлуатуються вісім автомобільних газонаповнюючих компресорних станцій (АГНКС).

Крім об’єктів виробничого призначення, підприємство має солідну соціально-побутову інфраструктуру, а саме: цілий ряд житлових будинків, бази відпочинку у м.Яремчі та на Чорному морі, медико-санітарну частину, об’єкти торгівлі та громадського харчування, що в значній мірі сприяє виконанню виробничих завдань, поставлених перед колективом УМГ „Прикарпаттрансгаз”.

Газотранспортна система підприємства постійно розширюється, збільшуються обсяги експортних поставок. У 1995 році вони перевершили 100-мільярдний рубіж, а в 2000 році досягнули 125 млрд.м³ газу. Проектна продуктивність експортних газопроводів складає 140 млрд.м³ газу на рік.

В підпорядкуванні підприємства знаходяться значні виробничі потужності, 18 компресорних станцій, три установки підготовки газу. Крім експорту газу в європейські країни підприємство транспортує газ споживачам Молдови, Одеської, Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської та частково Тернопільської областей.

До структури керівництва підприємства належать:

-  директор;

-  головний інженер;

-  заступники директора з виробництва, соціальних питань,

-  заступник директора з економіки;

-  заступник директора з охорони праці.

Основні техніко-економічні показники діяльності „Прикарпаттрансгаз» за 2006-2008 роки представлені в таблиці 2.1.

Як видно з таблиці, власний капітал УМГ „Прикарпаттрансгаз” у 2006 році складав 1529421,7 тис. грн. За рахунок чистого прибутку, отриманого за звітній період власний капітал зріс на відповідну суму і став складати 1807144,7 тис. грн. Відповідно до вище викладеного, власний капітал на кінець 2008 року став складати 1807144,7 тис. грн. За три звітних періоди не відбувалося ніяких змін у статутному капіталі, тобто як на початок 2006 року так і на кінець 2008 року він складає 1182,5 тис. грн.

За рахунок отримання за 2006 рік чистого доходу від реалізації у розмірі 820125,2 тис. грн., при значенній собівартості 562056,2 тис. грн., валовий прибуток підприємства складав 245222,2тис. грн.. В результаті фінансової діяльності за 2007 рік валовий прибуток збільшився до 374877,2 тис. грн. Це відбулося за рахунок збільшення чистого доходу від реалізації до 970496,4 тис. грн., при збільшенні собівартості реалізованої продукції до 582085,4 тис. грн. На кінець 2008року валовий прибуток підприємства складав 212543,2тис. грн.. Він був сформований в результаті отримання чистого доходу від реалізації у розмірі 785248,9тис. грн. при собівартості реалізованої продукції у 572705,7 тис. грн.

Таблиця 2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності „Прикарпаттрансгаз” за 2006-2008 роки

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21