рефераты бесплатно

МЕНЮ


Курсовая работа: Структура державних фінансів і взаємозв'язок фінансових відносин різних рівнів державного управління економікою

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі  Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Джерелами формування коштів Фонду є:

страхові внески страхувальників  роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;

асигнування державного бюджету;

суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

інші надходження відповідно до законодавства України.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках  члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі  працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках  застраховані особи. Страховик  Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі  Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків  некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

внесків роботодавців: для підприємств  з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій  з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Наймані працівники та роботодавці приймають наступну участь у формуванні коштів фондів пенсійного та соціального страхування:

А) роботодавець за кожного найманого працівника перераховує в фонди:

32% від ФОП працівника в Пенсійний фонд;

2,9 % від ФОП працівника в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

2,1 % від ФОП працівника в Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 1,0 – 13 % від ФОП працівника в Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних  захворювань.

Б) найманий працівника перераховує в фонди:

від 1% до 5% від свого ФОП (по шкалі) в Пенсійний фонд;

0,5 – 1,0 % від свого ФОП в Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 0,5  1,0 % від свого ФОП в Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

2.5 Фонд державного кредиту України

Згідно Закону України „Про державний внутрішній борг України” [2]

державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання (державний кредит), здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.

До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.

До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.

Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий  до 1 року, середньостроковий  від 1 до 5 років і довгостроковий  5 і більше років термін.

Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України.

Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України. Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.

Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела та строки погашення встановлюються Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.

Для фінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашенню боргових зобов'язань Уряду України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються кошти у розмірі 50 процентів, одержані від приватизації майна державних підприємств.

Згідно з Бюджетним Кодексом України [12] прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету.

Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування, а також вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет.

Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень (державний кредит) у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.


РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ВИТРАТ ТА ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН РІЗНИХ РІВНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ В УКРАЇНІ

3.1 Джерела фінансування загальнодержавних витрат

Згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” [1]

встановлено (Стаття 2), що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать:

1) податок з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, за рахунок відповідних бюджетних асигнувань установ, що утримуються із державного бюджету, які є джерелом доходів цих осіб;

2) податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності та податкової заборгованості минулих років з податку на прибуток житловокомунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і паливно-енергетичного комплексу, яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету);

3) збір за спеціальне водокористування (крім податкової заборгованості минулих років житлово-комунальних підприємств, підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і паливно-енергетичного комплексу із збору за спеціальне водокористування, яка є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету);

4) збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

5) платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

6) 25,45 відсотка збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України;

7) суми податку на додану вартість, які підлягають зарахуванню до доходів Державного бюджету України;

8) акцизний збір з вироблених в Україні товарів (крім акцизного збору з вироблених в Україні товарів, що сплачується платниками, які зареєстровані в Автономній Республіці Крим, 70 відсотків акцизного збору з вироблених в Україні нафтопродуктів і транспортних засобів);

9) акцизний збір з ввезених на територію України товарів (крім 70 відсотків акцизного збору з ввезених на територію України нафтопродуктів і транспортних засобів);

10) плата за ліцензії на певні види господарської діяльності (крім плати за ліцензії, що видаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад і місцевими органами виконавчої влади, та плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами);

11) кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та 90 відсотків коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;

12) ввізне мито (крім 70 відсотків ввізного мита з нафтопродуктів і транспортних засобів та шин до них);

13) рентна плата за нафту та природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

14) надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів, які обліковуються на рахунках Державного казначейства України;

15) державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

16) надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади (крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад та утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями);

17) кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безхазяйного майна, валютних цінностей, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях із порушенням норм актів Всесвітнього поштового союзу, не вручених міжнародних та внутрішніх поштових відправлень, майна з обмеженим терміном зберігання, майна, вилученого для забезпечення сплати штрафів або з метою відшкодування належних державному бюджету платежів, знахідок, а також валютні цінності і грошові кошти, власники яких невідомі;

18) дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності. Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" до 1 квітня 2005 року забезпечити перерахування до загального фонду Державного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів, нарахованих на державну частку акцій за період роботи компанії у 2000  2002 роках, у сумі 102.000 тис. гривень;

19) 80 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 відсотків коштів, отриманих бюджетними установами та організаціями за здане у вигляді брухту і відходів срібло;

20) 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

21) 10 відсотків портового (адміністративного) збору;

22) відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах монополістах;

23) надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в обсягах, визначених у додатку N 1 до цього Закону по загальному фонду бюджету;

24) до розмежування земель державної та комунальної власності  10 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності; після розмежування земель державної та комунальної власності  100 відсотків надходжень від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності;

25) рентна плата за транзитне транспортування природного газу (крім заборгованості минулих років, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР);

26) рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та продуктопроводами;

27) рентна плата за транзитне транспортування аміаку;

28) 50 відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою;

29) надходження від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості за Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про передачу з України до Російської Федерації важких бомбардувальників ТУ160 та ТУ95 МС, крилатих ракет повітряного базування великої дальності та обладнання (крім надходжень у рахунок погашення такої заборгованості у сумі 50.000 тис. гривень, які спрямовуються на закупівлю світлих нафтопродуктів);

30) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та видачу копій і дублікатів таких ліцензій;

31) плата за виділення номерного ресурсу;

32) плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій;

33) надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України (крім надходжень, визначених статтею 101 цього Закону);

34) 50 відсотків плати за оренду майна (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

35) кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

36) частина прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету, крім надходження коштів від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом";

37) плата за надані в оренду ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення;

38) митні збори;

39) надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та збору за видачу таких дозволів;

40) надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту Збройних Сил України в миротворчих операціях;

41) кошти, що надійдуть від надання учасниками торгів забезпечення їх тендерної пропозиції, які не підлягають поверненню учасникам торгів у випадках, передбачених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти";

42) кошти, що надійдуть від учасника  переможця процедури закупівлі, під час укладання договору про закупівлю, забезпечення його виконання, які не підлягають поверненню учаснику  переможцю, відповідно до умов договору;

43) інші доходи, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України згідно із статтею 29 Бюджетного кодексу України.

Статтями 3 5 Закону [1] встановлені нормативи рентних платежів за видобуток природного газу та газового конденсату і нафти, а також платежі за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти та аміаку.

Статтею 6 Закону [1] встановлені ставки вивізного мита з суб'єктів господарювання, які здійснюють експорт природного газу.

Статтею 7 Закону [1] встановлено, що Національний банк України у 2005 році вносить до Державного бюджету України перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку України за 2004 рік, а також у повному обсязі кошти доходу за процентними облігаціями внутрішньої державної позики (далі  ПОВДП) 2000 року, що сплачуються Міністерством фінансів України у 2005 році, на загальну суму не менш як 1.209.497,1 тис. гривень.

Статтею 11 Закону [1]  відкритим акціонерним товариствам "Донбасенерго", "Дніпроенерго", "ДЕК "Центренерго", "Турбоатом", "Кримський содовий завод", "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго"; Акціонерній енергетичній компанії "Київенерго" та іншим господарським товариствам, у статутному фонді яких є державна частка, забезпечити перерахування до загального фонду Державного бюджету України заборгованості по сплаті дивідендів, нарахованих на державну частку акцій за результатами фінансово-господарської діяльності у 1999  2003 роках.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.