Учебное пособие: Фінансова система України

Державні фінанси – головна ланка фінансової системи України, яка охоплює майже 80 відсотків усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійс- нює свою діяльність.

Структура державних фінансів у вчених-фінансистів нашої країни ще немає чіткого визначення, але більшість погоджується із включенням до неї таких елементів:

1) загальнодержавного бюджету – сукупність усіх бюджетів у державі;

2) централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення;

3) фінансів підприємств і організацій державної та комунальної форм власності;

4) державного кредиту;

5) державного страхування.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Головне завдання структурної системи державних фінансів – установлення оптимального співвідношення між її рівнями.

Загальнодержавний бюджет відображає відносини, пов’язані з мобілізацією, розподілом та використанням централізованих грошових фондів. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся неви- робнича сфера – освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт,

оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.

Децентралізовані державні фінанси (їх ще називають децентралізованими фондами грошових коштів) є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок прибутку.

Основою державних фінансів є бюджети різного рівня. Державний бюджет є головною і провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави – це план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади. За матеріальним вкладом Державний бюджет – централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною суттю – основний засіб перерозподілу національного доходу.

Державні цільові фонди – це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. До системи державних цільових фондів України входить близько 20 фондів. Найбільшими з них є:

1. Пенсійний фонд.

2. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втра- тою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похо- ванням.

3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на ви- робництві та професійних захворювань.

4. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

5. Державний інноваційний фонд.

6. Фонд соціального захисту інвалідів.

7. Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Кожен із державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.

Державний кредит – це сукупність відносин, у яких держава позичальником коштів, кредитором і гарантом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах.

Ця підсистема державних фінансів покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами.

Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов’язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями.

Державний борг поділяється на зовнішній та внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі у бік їх зменшення. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно із чинним законодавством.

3.4 Принципи та роль державних фінансів

Державні фінанси, тобто насамперед система бюджетів держави, в ринкових умовах є одним із найдієвіших інструментів впливу на темпи та пропорції розвитку економіки. Держава впливає на фінансові можливості господарських структур і громадян за допомогою об’єктів оподаткування, ставок податків і пільг при оподаткуванні, мобілізуючи доходи до бюджету.

Роль державних фінансів виявляється не меншою мірою у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів. Важливе значення має те, як мобілізуються ресурси, якими каналами та в якій формі відбувається їх рух, на яких засадах вони виділяються. Визначення об’єкта оподаткування або обчислення платежів, передбачених пільг, строків оплати, відповідальності за несвоєчасну оплату є механізмом впливу на економічні та соціальні процеси.

Державні фінанси значно впливають на темпи та пропорції розвитку економіки при фінансуванні саме з бюджету і насамперед витрат на розвиток економіки. Із бюджету здійснюється фінансування операційних та інших витрат на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисловості, спрямовуються капітальні вкладення в низку об’єктів загальнодержавного значення, фінансуються науково-технічні програми.

За допомогою бюджету створюються спеціальні економічні зони, які суттєво впливають на прискорення територіального розвитку економіки. Найбільший вплив бюджет має на темпи та пропорції розвитку економіки завдяки фінансуванню соціальних витрат і науки.

Стан державних фінансів – один з головних показників стійкості економіки та досконалості соціальної системи.

Особливе значення має визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки, яка може бути зведена до трьох вирішальних чинників:

1) економічної стабілізації;

2) адаптації до ринкових перетворень;

3) стимулюванню інвестиційної активності.

Фінансова стабільність означає наявність стійких джерел фінансування, можливість притягнення коштів на ринок капіталів, накопичення ресурсів для розширення виробництва та розвитку суспільного сектору економіки.

Фінансова адаптація до ринкових перетворень виражається в тому, що держава та підприємства є повноправними учасниками ринку капіталів, виступаючи в ролі кредиторів або позичальників.

Реформування економіки з метою фінансової адаптації містить:

лібералізацію цін;

приватизацію;

соціальну трансформацію;

інтеграцію в світову систему.

Інвестиційна активність держави і кожного підприємства є результатом та індикатором економічного зростання.

Фінанси відіграють вирішальну роль у притягненні інвестицій, створенні сприятливих умов для функціонування ринку капіталів.

Державні фінанси зорієнтовані на такі основні принципи:

єдність законодавчої і нормативної бази;

відкритість і прозорість;

розмежування повноважень і предметів ведення;

цільову зорієнтованість;

науковий підхід до реалізації намічених цілей;

економічність і раціональність;

управління фінансовими потоками на централізованій основі.

4. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ – ЦЕНТРАЛЬНА ЛАНКА СИСТЕМИ ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

4.1 Сутність державного бюджету

Державний бюджет є особливою економічною категорією пере- розподільних відносин, яка пов’язана з відокремленням частини націо- нального доходу для використання державою з метою задовільнення по- треб суспільства і окремих його державно-територіальних формувань.

За допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національно-

го багатства між галузями народного господарства, територіями краї- ни, сферами суспільної діяльності.

Сукупність бюджетних відносин щодо формування та викорис- тання бюджетного фонду країни складає також поняття Державного бюджету.

Державний бюджет – це сукупність соціально-економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування, розпо- ділу та використання централізованого грошового фонду держави.

Формування Державного бюджету здійснюється на основі різ- них дохідних джерел, основну роль серед яких відіграють податки юридичних та фізичних осіб.

Таким чином, Державний бюджет – грошові відносини держави з фізичними та юридичними особами в зв’язку із формуваннямцентралізованих фінансів, а також відносини, які пов’язані з розподі- лом і перерозподілом національного доходу держави, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних установ і заходів, які вони проводять.

Складові частини Державного бюджету подані на рис. 2.

Рис. 2. Державний бюджет

Поділ бюджету на два фонди впроваджений в 2000 році і визна- чається Законом про Державний бюджет України на поточний рік.

4.2 Бюджет як економічна категорія в системі вартісних категорій

Бюджет – вартісна категорія. Процес вартісного перерозподілу здійснюється завдяки різним економічним категоріям, кожна з яких відіграє свою специфічну роль у здійсненні відтворення.

Економічним інструментом, завдяки якому проходить розподіл створеного продукту, є ціна. Вона передбачає конкретну кількість грошових коштів, які поступають у той чи інший сектор економіки або в той чи інший грошовий фонд суб’єктів господарювання.

Однією з вартісних категорій є прибуток підприємств, який ви- ражає об’єктивну необхідність визначення і виділення конкретного розміру доходів господарюючих суб’єктів, що залишаються після їх розподілу в розпорядженні підприємств.

Податки – це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб у різні види бюджетів для створення централізованих фондів, що йдуть на задовільнення суспільних потреб.

Заробітна плата – це форма грошових відносин, зумовлена не- обхідністю формування доходів у робітників підприємства, які приз- начені для задоволення індивідуальних потреб.

Кредит як категорія формується за рахунок тимчасово вільних

грошей підприємств, організацій, населення.

4.3 Роль бюджету в здійсненні розширеного відтворення

У бюджеті держави акумулюється значна частина знов створе- ної вартості – національного доходу, який розподіляється та викорис- товується відповідно до ринкових законів суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення і задовільнення загальнодер- жавних потреб.

Розподіл національного доходу через Державний бюджет зумов- лений необхідністю створення централізованого відтворення та задо- вільнення інших сукупних потреб суспільства шляхом перерозподілу коштів між галузями виробничої та невиробничої сфер суспільства, а також між економічними регіонами країни.

Перерозподіл національного доходу як між галузями, так і усе- редині галузей, здійснюється завдяки державним інвестиціям і пріо- ритетному фінансуванню окремих видів виробництва, високих техно- логій тощо.

Зважаючи на перспективи формування бюджету, основною за- кономірністю відтворення в умовах ринку має стати тенденція збіль- шення фонду накопичення при розподілі національного доходу Укра- їни.

Це дозволяє здійснювати більш цілеспрямовану інвестиційну політику, укріплювати матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшувати дохідну частину Державного бюджету України.

4.4 Функції бюджету

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через його функції:

розподільну;

контрольну;

зі забезпечення існування держави.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових коштів між різними підрозділами суспільного виробництва і верствами населення.

Важливо зазначити, що жодна ланка фінансової системи не здійснює такого багатовидового (міжгалузевий, міжтериторіальний та ін.) і багаторівневого (державний, республіканський, обласний, міський бюджети) перерозподілу грошових коштів, як бюджет.

Контрольна функція – це здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю народного господарства в процесі планування та використання бюджету.

Функція забезпечення існування держави ставить такі завдання:

створення матеріально-фінансової бази функціонування держави;

утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних і фінансових органів, податкової служби.

4.5 Державний бюджет – основний фінансовий план України

Треба розрізняти поняття Державний бюджет як економічна категорія і Державний бюджет як основний фінансовий план країни.

У першому разі йдеться про систему грошових відносин, яка має об’єктивний характер. У другому – про результат діяльності людей щодо формування та використання централізованих грошових коштів.

Під Державним бюджетом України як фінансовим планом розуміється бюджетний план руху централізуємої частини сукупного суспільного продукту. Державний бюджет України – єдиний план створення доходів і здійснення будь-яких витрат держави на суспільні потреби у визначених розмірах і за цільовим призначенням.

5. ДЕРЖАВНІ ДОХОДИ

5.1 Сутність і джерела створення державних доходів

Державні доходи – це система грошових відносин, яка пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави і державних підприємств.

Доходи є фінансовою базою діяльності держав. Треба розрізняти поняття «державні доходи» і «доходи державного бюджету», які не є ідентичними одне одному. У першому разі мова йде про більш широ- ку групу відносин, тому що до складу державних доходів, крім дохо- дів державного бюджету, входять доходи державних підприємств і фінансові ресурси державних позабюджетних фондів.

Фінансові ресурси, які акумулюються державою, називаються централізованими і формуються за рахунок податкових надходжень і неподаткових доходів, наприклад, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, державного майна, митних зборів, платежів населення тощо. Ресурси, які залишаються в розпорядженні підприємств, нази- ваються децентралізованими, вони утворюються з грошових доходів і накопичень самих підприємств.

Державні доходи виражають відносини розподілу та перерозподілу національного доходу. Водночас державні доходи являють собою сукупність грошових коштів, які концентруються в руках держави для виконання нею її функцій.

Всі джерела доходів поділяються на дві групи – внутрішні та зовнішні.

Внутрішні джерела – національний дохід і національне багатство, які створюються усередині країни та використовуються для здійснення.

Таблиця 1. Структура джерел фінансових ресурсів держави

Зовнішні джерела – національний дохід іншої країни (зовнішні позики), а у виключних випадках – національне багатство.

Основними методами перерозподілу національного доходу з ме- тою мобілізації державних доходів є податки, позики, емісії. Централь- не місце в системі державних доходів займають податки, які є голов- ним інструментом перерозподілу національного доходу, та забезпечу- ють мобілізацію значної частини фінансових ресурсів щодо форму- вання як бюджетних (від 80 до 90 %), так і позабюджетних фондів.

5.2 Зміст і основи класифікації державних доходів

Державні доходи класифікуються за основними ознаками:

1. За джерелами утворення доходів:

отримані від розподілу новоствореної вартості; що входять до складу фонду відшкодування; від реалізації національного багатства.

2. За соціально-економічними ознаками:

від господарської діяльності;

від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності;

від реалізації дорогоцінних металів;

державне мито;

митні платежі;

збори та інші неподаткові доходи;

від громадян тощо.

3. За методом залучення коштів: податкові надходження; державні цільові фонди;

доходи від операцій з капіталом;

офіційні трансферти.

Страницы: 1, 2, 3