КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)

поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в

суді не можна вважати суспільно небезпечною.

(5) Особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на

підставах, передбачених у статтях 42 та 45 цього Кодексу.

Стаття 71. Звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Якщо суд при призначенні покарання у вигляді виправних робіт,

службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також

позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість

злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про

можливість виправлення підсудного без відбування покарання, він може

ухвалити про звільнення від відбування покарання з умовою зі сплатою штрафу

в межах від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

а за корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Незастосування штрафу у цих

випадках можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 65 цього

Кодексу, а також у разі встановлення судом неможливості сплати засудженим

штрафу.

(2) У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування

призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом

іспитового строку не вчинить нового злочину, сплатить штраф і виконає

покладені на нього обов'язки.

(3) Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох

років.

Стаття 72. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування

покарання з умовою

(1) У разі звільнення від відбування покарання з умовою суд може покласти

на засудженого такі обов'язки:

попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого або членів

колективу;

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу

внутрішніх справ;

повідомляти органи внутрішніх справ про зміну місця проживання, роботи або

навчання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи внутрішніх справ;

не відвідувати певних місць, визначених органами, які здійснюють контроль

за поведінкою засудженого;

пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії, венеричного або іншого

захворювання, яке становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

(2) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами

внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених

військовослужбовців - командирами військових частин.

Стаття 73. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від

відбування основного покарання з умовою

У разі звільненні від відбування покарання з умовою крім штрафу,

передбаченого частиною першою статті 71 цього Кодексу, можуть бути

призначені додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні

посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового,

спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 74. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з умовою

(1) Після закінчення іспитового строку засуджений, який сплатив штраф і

виконав покладені на нього обов'язки, звільняється судом від відбування

призначеного йому покарання.

(2) Якщо засуджений ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків

або систематично чинить правопорушення, що спричинили застосування до нього

заходів адміністративного стягнення, або у разі його ухилення від сплати

штрафу, суд може винести ухвалу про направлення засудженого для відбування

покарання, призначеного вироком.

(3) У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину

суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 67 і 68

цього Кодексу.

Стаття 75. Відстрочення виконання покарання вагітним жінкам і жінкам, які

мають дітей віком до семи років

(1) У разі призначенні покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення

волі вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім

засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі

та особливо тяжкі злочини, суд може відстрочити виконання призначеного

покарання. Виконання призначених у цьому випадку додаткових покарань також

може бути відстрочене.

(2) Строк відстрочення виконання призначеного покарання визначається судом

у межах строку, на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від

роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного

віку.

(3) Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами

внутрішніх справ.

(4) Після закінчення строку відстрочення виконання покарання суд, залежно

від поведінки засудженої, виносить ухвалу про звільнення її від відбування

покарання або про направлення для відбування покарання, призначеного

вироком.

(5) У разі, коли засуджена з відстроченням виконання покарання жінка

відмовилася від дитини або ухиляється від виховання дитини після

попередження, оголошеного органом, який здійснює контроль за поведінкою

засудженої, суд може за поданням цього органу скасувати відстрочення

виконання покарання і направити засуджену для відбування покарання згідно з

вироком суду.

(6) Якщо засуджена вчинила в період строку відстрочення новий злочин суд

призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього

Кодексу.

Стаття 76. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням

строків давності виконання обвинувального вироку

(1) Особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання

обвинувальним вироком чинності його не було виконано в такі строки:

1) один рік - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження

волі;

2) два роки - у разі засудження до покарання у вигляді обмеження волі або

позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

3) чотири роки - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі

за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на

строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) сім років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на

строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до

позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин;

5) десять років - у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі

на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

(2) Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним

покаранням, призначеним за вироком суду.

(3) Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухилиться від відбування

покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення

засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому

разі строки давності, передбачені частиною першою цієї статті, подвоюються,

але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

(4) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених

у частині першій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості,

тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку

починається з дня вчинення нового злочину.

(5) Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного

позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе

застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням

волі.

(6) Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти миру та

безпеки людства, передбачені статтями 407-409, 413 цього Кодексу.

Стаття 77. Умовно дострокове звільнення від відбування покарання

(1) До осіб, що відбувають покарання у вигляді виправних робіт, службового

обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в

дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі, може бути

застосоване умовнодострокове звільнення від подальшого відбування

покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або

частково і від відбування додаткового покарання.

(2) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване, якщо

засуджений зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довів своє

виправлення.

(3) Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після

фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний

тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у

вигляді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття

судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до

позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за особливо

тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(4) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове

звільнення, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд

призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 67 і 68 цього

Кодексу.

(5) Умовно-дострокове звільнення від довічного позбавлення волі може бути

застосоване після фактичного відбуття засудженим двадцяти п'яти років

позбавлення волі, якщо судом буде визнано, що засуджений не потребує

подальшого відбування цього покарання.

(6) У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове

звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі,

нового злочину протягом п'яти років з дня умовно-дострокового звільнення

суд призначає їй покарання за правилами, встановленими у частині 2 статті

67 цього Кодексу.

Стаття 78. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

(1) Особам, що відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення

волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким

покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах

строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду

покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання,

призначеного вироком.

(2) У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким

засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання.

Засуджений підлягає звільненню від додаткового покарання, якщо воно є більш

суворим, ніж нове основне покарання.

(3) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована,

якщо засуджений став на шлях виправлення.

(4) Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після

фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин

невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий

злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у вигляді

позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості

знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення

волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо

тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше

звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом

невідбутої частини покарання.

(5) До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване

умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими статтею 77 цього

Кодексу.

(6) Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд

до покарання за знову вчинений злочин додає невідбуту частину більш м'якого

покарання за правилами, передбаченими у статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 79. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які

мають дітей віком до трьох років

(1) Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали

вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених

до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо

тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку,

на який згідно законодавства жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку

з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

(2) Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка

має сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка

має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

(3) Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органами внутрішніх

справ за місцем проживання.

(4) Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд

залежно від поведінки засудженої може звільнити її від відбування покарання

або замінити його більш м'яким покаранням чи направити засуджену для

відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може

повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом

якого засуджена не відбувала покарання.

(5) Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання,

відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця

проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, порушує

громадський порядок, за що письмово більше двох разів попереджувалася

органом, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, суд може за

поданням цього органу направити засуджену для відбування покарання,

призначеного за вироком.

(6) Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила

новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у

статтях 67 і 68 цього Кодексу.

Стаття 80. Звільнення від покарання за хворобою

(1) Особа, що вчинила злочин, не підлягає покаранню або звільняється від

подальшого його відбування, якщо до винесення вироку або під час відбування

покарання вона захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості

усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи можуть бути

застосовані примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 86 -

88 цього Кодексу.

(2) Особа, яка після вчинення злочину або винесення вироку захворіла на

іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути

звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні

цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер

захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. Суд повинен також

вирішити питання щодо подальшого лікування звільненого.

(3) Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або

тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до

військової служби за станом здоров'я звільняються від відбування покарання.

(4) У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї

статті, вони можуть бути направлені для відбування покарання, якщо не

закінчилися строки давності, передбачені статтями 46 або 76 цього Кодексу,

або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час,

протягом якого до них застосовувалися примусові заходи медичного характеру,

зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині

п'ятій статті 68 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює

одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 81. Звільнення від покарання на підставі акта амністії або

помилування

(1) На підставі акта амністії засуджений може бути повністю або частково

звільнений від відбування основного і додаткового покарання відповідно до

Закону України "Про застосування амністії в Україні".

(2) На підставі акта помилування засуджений може бути повністю або частково

звільнений від відбування основного і додаткового покарання.

Розділ XІV

СУДИМІСТЬ

Стаття 82. Правові наслідки судимості

(1) Особа визнається такою, що має судимість, з дня набуття чинності

обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

(2) Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також

в інших випадках, прямо передбачених законодавством України.

(3) Особи, звільнені від кримінальної відповідальності, а також засуджені

за вироком суду без призначення покарання або звільнені від відбування

покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність

якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Стаття 83. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 71 цього Кодексу, якщо протягом

іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом

зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з умовою

не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк

додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа

визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового

покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом

строку відстрочення виконання покарання вони не вчинять нового злочину і

якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення

для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо виконання

призначеного жінці додаткового покарання не було відстрочене і його строк

перевищує строк відстрочення виконання основного покарання, то жінка

визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового

покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у вигляді службового обмеження для

військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні

військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також

військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, виправних робіт або арешту, якщо вони

протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19