Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта
роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності . На
базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями” . До 1937
року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на
загальну суму 13 млрд. долларів . Іноді комісія зверталась до суду з
проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .
16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості
(National Industrial Recovery Act - НИРА) . Завдяки НИРА за короткий
термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексов в
отраслях .
У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 року був
прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA) .
Цей білль ставив для себе головною метою підняти рівень цін , щоб
співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909 по
07.1914 років . Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акров
хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції .
Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних платежей .
Но вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “о
збереженні плодородія почв та о квотах для внутрішнього ринка” . Цим
законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” .
Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .
16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику
“Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки не
шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося урядом
.
Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було
державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи
Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого
нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи
підприємців та громадян . Він бачив виход із економічної кризи тільки
завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних відносин
між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа державного
втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист , контроль за
виробництвом та збутом продукції , почалось відродження виробництва , і
таке інше… Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними
(знищення сільскогосподарської продукції) , но саме завдяки цим методам
держава подолала кризу і почала розвиватися . А основний метод на мою
думку це всеж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних
відносин , чого раніше не було .
Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.
“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час
правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та положеннь
, які діють і по цей час .
Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові
відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США
, проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який
мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових
конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати .
Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8
перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців
. Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав ,
перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників на
підприємців , було створено Національне управління по робітничім
відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали
виконанню , не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після
визнання їх недійсними окружним апеляціонним судом , та підтвердженням
цього рішення Верховним судом США .
Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому ,
на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском
безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9
серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч
робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до
себе нові й нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів ,
демонстрацій .
І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс
та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після
п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з
обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у Нью-
Йорку був закінчен .
Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено
молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих
профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому
році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У
1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія
по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей
промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок ,
підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну
вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та його
помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була класова
боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних
профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового
двіженія .
Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон ,
котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні
мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким
чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних
організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим
із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був
дотримуватись умов праці , передбачені статутом , дотримуватись рівня
заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – часовий
робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок молодше
18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати
нормальні санітарні умови .
Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром
праці , який мав певні повноваження .
6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і
бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато
телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг
вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив
дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу .
Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього
жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла
“платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали
відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних
питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового
курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних
відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики
Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі
своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник
опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні ,
заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у
лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого
лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний суд
відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1
червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був
онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення мінімальної
заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух ,
посилювалось розуміння того , що посилення ролі держави у фінінсово-
економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому . Оцінюючи банківське
законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов найкращу
форму об’єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу . Він лише
сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці заходи були
основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із рузвельтовських
банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже
важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон ААА , але
зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського господарства
, був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з
другими методами надходження грошей для регулювання сільського
господарства .
Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого
гарного правим силам не принесло .
Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил ,
Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти
законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .
Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не
вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома
різниця між цими партіями зникла .
Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку
соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між
робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та
підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня
, 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та
визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике значення
дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .
Значення “Нового курсу” у розвитку
інших держав .
Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені усі
капіталістичні держави . Наслідками виявились – різкий спад світової
торгівлі , посилення боротьби за ринки збуту товарів , загострення
протирічч меж імперіалістичними державами . У світі капітала розгорнулась
справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також стали обесцінення
валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків , банкрутство банків ,
створення стерлінгового блока під егідою Великобританії .
Взагалі що до зовнішньої політикі , адміністарція Ф.Рузвельта
успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм
доктринами : Монро в Латинській Америці , “відкритих дверей” у Азії та
ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику можна назвати
політикою “доброго сусіда” , як її називають історикі . Серйозним
випробовуванням для політикі “доброго сусіда” була експроприація Мексикою
великих земельних ділянок , які знаходились у власності громадян США , для
проведення аграрної реформи . У вигляді контрмери США відмінили договір з
Мексикою про закупівлю мексиканського срібла , що призвело до падіння цін
на цей метал , та вимагав від Мексики виплати компенсації . Мексика всеж
такі була змушена виплатити компенсацію , у вигляді виплат нефтяним
компаніям .
Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація” , на
конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації
уряди американських держав домовились про континентальну солідарність . Ця
солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного втручання
, використовуючи засоби , диктовані обставинами” .
Дуже важливим зовнішньополітичним актом , який заклав основу для
подальших стосунків , було визнання Сполученними Штатами СРСР . Завдяки
нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим
стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже було починав
розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних відносин між США
та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального
миру . Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад .
Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт , хоча і не відмовлялись
від нього . Вони дотримувались так званої мовчанки . При цьому Сполучені
Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким
чином США притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством
у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з СРСР
, вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів .
Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи . Таким
чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся Європа
робила все можливе для запобігання Фашистській агресії , США відійшли
прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків між
СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го року , вони
заключили “джентельменськеий договір” . У цьому договорі Російська сторона
погоджувалась частково погасити борги . В обмін на це Сполучені Штати
прибігли до закону Джонсона , хоча Радянський союз ніяких обов’язків на
себе по старим боргам не брав . Одже Радянський Союз не мав бажання
погоджуватись на небажаний прецедент . Наприкінці січня 1935 року
держдепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американських
переговорів по фінансово-економічним питанням . Внаслідок цього було
зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…
Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив імпорт
із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами
Сполученних Штатів .
Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У
квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США .
Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР
була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої
торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати
одностороннім актом не денонсували її .
Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго
сусіда” тим самим , вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не
всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір . Але всеж такі США
відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у ній
участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на довгі
роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але всеж такі
під час “нового курсу” було закладено гарну основу для зовнішньополітичних
та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку .
Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів ,
а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав
. Окремо для СРСР .
Висновок.
Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки .
Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та
таке інше…
Але хотілося б зазначити деякі моменти , які мали важливе значення
для розвитку США , інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі ,
економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .
На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка
змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні
методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі це можливо
відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його
методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до
тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї
проблеми , та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби
він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її
економіка . Одже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку
не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу
до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи .
Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути
здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам
урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові ,
було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі ,
розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту
робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну
заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи
профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах
захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .
Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча
деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані
насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо .
Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло
визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі
пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому
зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення
економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В
економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого
розвитку взаємовідносин .
А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно
встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час
реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для
подальшого економічного та політичного розвитку .
Список використаної літератури.
1 . “История США” из-во Наука 1985 г.
2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.
3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.
4 . И.В.Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.
5 . Е.В.Ананова “Новейшая история США” 1962 г.
6 . В.Л.Мальков “Новый курс в США” 1973 г.
7 . М.З.Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной
политики” 1980 г.
8 . М.Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937
– 1928 г.г.” 1961 г.
9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.”
1967 г.
10 . Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.
11 . Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.
Страницы: 1, 2
|