Постанова В.Р,

лісових масивів, вчинене шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним

способом, якщо це діяння спричинило людські жертви або завдало особливо

великої шкоди, –

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти

років.

Стаття 90. Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного

майна.

Необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна,

що спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, при відсутності ознак

злочину проти громадської безпеки –

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними

роботами на строк до двох років.

Стаття 94. Умисне вбивство.

Умисне вбивство, вчинене без вказаних у статті 93 цього Кодексу ознак,

–

карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Стаття 101. Умисне тяжке тілесне ушкодження.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження,

небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату

будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або інший розлад

здоров’я, поєднаний з стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну

третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, –

карається позбавленням волі на строк від двох до восьми років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер

мучення або мордування, або коли воно сталося внаслідок систематичних, хоч

би й не тяжких тілесних ушкоджень, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть

потерпілого, а так само вчинене особливо небезпечним рецидивістом, –

карається позбавленням волі на строк від п’ти до дванадцяти років.

Стаття 102. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне

ушкодження, що не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривале

порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров’я без

наслідків, зазначених у статті 101 цього Кодексу, –

карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або

виправними роботами на строк до двох років.

Стаття 106. Умисне легке тілесне ушкодження.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад

здоров’я або короткочасну втрату працездатності, –

карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними

роботами на цей же строк.

Умисне легке тілесне ушкодження без наслідків, зазначених в частині 1

цієї статті, –

карається виправними роботами на строк до шести місяців, або

штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних

розмірів заробітної плати, або громадською доганою.

Стаття 107. Побої і мордування.

Умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій,

які завдали фізичного болю, –

карається виправними роботами на строк до шести місяців, або

штрафом у розмірі до сорока офіційно встановлених мінімальних

розмірів заробітної плати, або громадською доганою.

Ті самі діяння, що носять характер мордування, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 122. Мужолозтво.

Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з

застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного

стану потерпілого, –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо неповнолітнього, або

особою, яка раніше вчинила такий злочин, –

карається позбавленням волі на строк до восьми років.

Стаття 183. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка

відбуває покарання або перебуває в попередньому ув’язненні, –

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Ті самі діяння, вчинені повторно або за попереднім зговором групою

осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи її використанням, або з

насильством, чи способом, небезпечним для життя або здоров’я інших осіб, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Стаття 1831. Ухилення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Ухилення від відбування покарання засудженого, якому дозволено

короткостроковий виїзд з місця позбавлення волі, –

караються позбавленням волі на строк до одного року.

Стаття 1833. Злісна непокора вимогам адміністрації виправно-трудової

установи.

Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправно-трудової

установи або інша протидія адміністрації у здійсненні її функцій особою,

яка відбуває покарання в місцях позбавлення волі, якщо ця особа за

порушення вимог режиму відбування покарання піддавалася протягом року

стягненню у вигляді переведення в приміщення камерного типу (одиночну

камеру) або переводилася в тюрму, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті ж дії, вчинені особливо небезпечним рецидивістом або особою,

засудженою за тяжкий злочин, –

караються позбавленням волі на строк від одного року до п’яти

років.

Стаття 1834. Незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають

у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і

лікувально-виховних профілакторіях.

Прихована від огляду передача або спроба передачі будь-яким способом

особам, яких тримають у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах,

лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях, алкогольних

напоїв, лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, а так

само інших заборонених для передачі предметів, вчинена після накладення

адміністративного стягнення за такі ж дії, або систематично, або у великих

розмірах, –

карається позбавленням волі на строк до двох років, або виправними

роботами на той же строк, або штрафом у розмірі від п’ятидесяти до

ста офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 222. Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут

вогнестрільної чи холодної зброї, бойових припасів та вибухових речовин.

Носіння, зберігання, придбання, виготовлення або збут вогнестрільної

зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових

речовин без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

Особа, яка добровільно здала вогнестрільну зброю, бойові припаси або

вибухові речовини, що зберігались у неї без відповідного дозволу,

звільняється від кримінальної відповідальності.

Носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої

холодної зброї без відповідного дозволу –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років або виправними

роботами на строк до двох років.

Стаття 2291. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка,

пересилка або збут наркотичних засобів.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка

з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів –

карається позбавленням волі на строк до десяти років з конфіскацією

майна або без такої.

Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, або

особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями

2293–2195 цього Кодексу, або особливо небезпечним рецидивістом, а так само

якщо предметом цих дій були наркотичні засоби у великих розмірах, –

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років

з конфіскацією майна.

Стаття 2296. Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або

пересилка наркотичних засобів без мети збуту.

Незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевозка або пересилка

наркотичних засобів без мети збуту –

карається позбавленням волі на строк до трьох років або виправними

роботами на строк до двох років.

Ті ж дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із

злочинів, передбачених статтями 2291–2195 і 2299 цього Кодексу, –

караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Кримінальний кодекс України

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ОСІБ, ПОЗБАВЛЕНИХ ВОЛІ

Стаття 72. Підстави і розмір матеріальної відповідальності осіб,

позбавлених волі.

Особи, позбавлені волі, несуть матеріальну відповідальність за

заподіяні в період відбування покарання матеріальні збитки державі. Якщо

збитки спричинені в процесі виконання трудових обов’язків, засуджені несуть

матеріальну відповідальність в розмірі і на підставах, визначених

законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі

і на підставах, визначених громадянським законодавством.

В разі заподіяння матеріальних збитків злочином, скоєним в період

відбуття покарання, відшкодування збитків проводиться на загальних засадах.

Стаття 73. Порядок відшкодування матеріальних збитків, спричинених

позбавленими волі особами.

Матеріальні збитки, заподіяні державі особами, позбавленими волі, в

період відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою

начальника виправно-трудової установи.

До винесення постанови повинен бути встановлений розмір збитків,

обставини, за яких вони були заподіяні, і ступінь вини засудженого в

заподіянні збитків. В процесі перевірки обов’язково вимагається його

письмове пояснення.

Постанова начальника виправно-трудової установи про відшкодування

збитків оголошується засудженому під розписку.

Засуджений може оскаржити постанову начальника виправно-трудової

установи вищій посадовій особі.

Вища посадова особа може відмінити постанову про відшкодування збитків

або зменшити розмір суми, що підлягає відшкодуванню.

Невірно утримані суми підлягають поверненню засудженому і зараховуються

на його особистий рахунок.

Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані в

період відбуття покарання, можуть бути відшкодовані за рішенням суду в

установленому законом порядку.

Виправно-трудовий кодекс України

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ І РЕЧЕЙ,

ЯКІ МОЖУТЬ МАТИ ПРИ СОБІ ЗАСУДЖЕНІ

1. Одяг, головні убор и, взуття та постільні речі встановленого для

засуджених зразка за встановленими нормами.

1. Натільна білизна (тепла та проста) – не більше двох комплектів.

1. Панчохи, шкарпетки, рукавиці, рукавички – не більше двох пар; шарф,

носові хусточки, поясні ремені, нитки та вироби з них.

1. Тапочки кімнатні або спортивні – одна пара.

1. Дзеркало, бритва електрична або механічна чи безпечна з касетними

голівками, годинник ручний або кишеньковий із некоштовних металів.

1. Туалетне приладдя (туалетне, господарське мило, зубна щітка, зубний

порошок, гребінець, креми до та після гоління, вазелін, шампунь).

1. Кухоль та ложка.

1. Милиці, дерев’яні палиці, протези (за дозволом лікарів).

1. Підручники і учбове приладдя (для учнів).

1. Література і періодичні видання, у тому числі релігійного змісту. У

тюрмах до 5 книг на кожного засудженого.

1. Письмовий папір, зошити, прості олівці, кулькові ручки, чорнила та

стержні з мастикою чорного, синього або фіолетового кольорів,

конверти, марки, картки.

1. Шашки, шахи, нарди, доміно (по одному комплекту).

1. Листи, фотокартки, фотоальбоми, копії вироків, судових ухвал,

квитанції про зберігання речей, грошей, коштовностей.

1. Щітки для одягу та взуття, крем для взуття.

1. Сірники – не більше 10 пачок, тютюнові вироби – не більше 30 пачок

цигарок або махорки фабричної розфасовки, чай – не більше 1 кг.

1. Спортивний костюм (один).

1. Натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені із некоштовних

металів.

1. Електрокип’ятильники побутові промислового виготовлення, запальнички

та приналежності до них, а у тюрмах – газові разового використання.

Примітки:

Загальна вага предметів і речей, які належать засудженим, у всіх

випадках не повинна переважувати 50 кг (з урахуванням тих, що

зберігаються на складі).

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.

додаток № 7 до ( 17, 29; сторінки 48–49

ПЕРЕЛІК ПРЕДМЕТІВ, ВИРОБІВ І РЕЧОВИН, ЗБЕРІГАННЯ ЯКИХ ЗАСУДЖЕНИМИ

ЗАБОРОНЕНО

Предмети, вироби та речовини, вилучені із цивільного обігу.

Будь-яка холодна та вогнепальна зброя.

Пересувні засоби.

Гроші, цінні речі та цінні папери.

Оптичні прилади.

Наручні та кишенькові годинники з дорогоцінних металів.

Будь-які алкогольні напої, духи, одеколон та інші вироби, що містять спирт.

Наркотичні та лікарські речовини, предмети медицинского призначення.

Буль-яка радіоапаратура, за винятком програвачів і радіодинаміків по одному

на загін, друкарські машинки, розмножувальні прилади.

Ножі, бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною

голівкою) та інші гостроріжучі та колючі предмети.

Сокира, молотки та інші інструменти.

Гральні карти.

Фотоапарати, фотоматеріали, хімікати.

Будь-які документи (крім копій вироків і ухвал судів, квитанцій на

зберігання грошей, речей та цінностей).

Топографічні карти, компаси.

Військова та інша форменна одежа, приналежності до неї, а також верхній

одяг, головні убори та взуття (за виключенням тапочок) невстановлених

зразків.

Кольорові олівці, фарби, копіювальний папір.

Музичні інструменти.

Примітка:

Музичні інструменти, які є у власності засудженого, здаються до складу на

зберігання. Користування ними дозволяється у спеціально встановлених

приміщеннях у час, який встановлено розпорядком дня.

Правила внутрішнього розпорядку, 1997 р.

додаток № 36 до ( 17, сторінки 71–72

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ

ПОСИЛОК І ПЕРЕДАЧ

Стаття 41. Отримання засудженими до позбавлення волі посилок і передач.

Засудженим, яких тримають у виправно-трудових колоніях, дозволяється

одержувати протягом року у колоніях загального режиму сім посилок.

( 26. Порядок одержання засудженими посилок і передач.

1. Засудженим, які відбувають покарання в колоніях, а також залишеним у

тюрмах чи слідчих ізоляторах для виконання робіт з господарчого

обслуговування, дозволяється отримання посилок (передач) у кількості і

асортименті, передбачених ст. 41 ВТК України та Правилами внутрішнього

розпорядку виправно-трудових установ МВС України.

Засудженим, незалежно від призначеного їм виду режиму, дозволяється в

рахунок належних їм посилок (передач), у встановленій кількості і

асортименті, купувати в магазині установи продукти харчування і предмети

першої потреби за кошти, зароблені в місцях позбавлення волі або одержані

за переказами.*

3. Особа, яка доставила передачу, складає та підписує заяву у двох

примірниках за встановленим зразком (додаток 13). Передача та обидва

примірники заяви здаються контролеру. Контролер зобов’язаний перевірити

наявність у засудженого права на отримання передачі, а потім в присутності

особи, яка доставила передачу, перевіряє її за вагою і асортиментом, після

чого приймає цю передачу, перший примірник заяви повертає особі, яка її

доставила, з особистою відміткою (підписом) про прийом, інший примірник

прилучається до окремої справи після особистої відмітки (підпису)

засудженого про одержання передачі. Про кількість передач та осіб, яким

вони вручені, контролер щоденно письмово рапортом доповідає черговому

помічнику начальника виправно-трудової установи.

4. Предмети, продукти харчування, що передбачені переліком (додаток 5),

повертаються особі, яка їх доставила, з зазначенням причин повернення. За

фактами вилучення у передачах предметів, виробів і речовин, які могли б

бути використані засудженим у злочинних цілях, у встановленому порядку

проводяться службові розслідування.

5. Посилки вагою брутто до 8 кг від підприємств зв’язку приймаються

тільки на адресу тих засуджених, які мають право на їх отримання. Посилки,

адресовані засудженим, переведеним в інші місця позбавлення волі,

пересилаються за рахунок виправно-трудових установ за місцем їх нового

утримання. Посилки, що адресовані засудженим, які не мають права на їх

отримання, а також тим, які переведені згідно встановленого порядку в тюрми

за злісне порушення вимог режиму, звільнилися або померли, повертаються

відправникам накладною платнею з приміткою «підлягає поверненню».

6. Посилки та передачі на адресу осіб, які тримаються у приміщеннях

камерного типу виправно-трудових установ загального режиму, не приймаються.

Передачі для засуджених, яких тримають у штрафних та дисциплінарних

ізоляторах, не приймаються, а посилки видаються їм після відбуття міри

дисциплінарного стягнення.

7. Посилки розкриваються та перевіряються і оглядаються контролерами у

присутності засуджених, яким вони адресовані. Огляд і перевірка речей та

продуктів, що надійшли у посилках, робиться за таким же порядком, що і при

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5