шпори з цивільного права України

(заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному

обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або

пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він

одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіяна

особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає

відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком

випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках

вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути

встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне

виконання зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні

роботи, постачання газом...). Це означає, що за порушення обов'язку

сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і

відшкодовуються, але не в повному обсязі. Також законом чи іншими правовими

актами може встановлюватися підвищена відповідальність за порушення

цивільних прав та обов'язків (розмір відшкодування більше вартості майна).

№ 27. Порядок створення юридичних осіб.

Чинним законодавством передбачена обов'язкова державна реєстрація всіх

юридичних осіб, тому придбання прав юридичної особи закон зв'язує з

моментом реєстрації у встановленому порядку. Відмовлення в реєстрації може

бути оскаржено у суді. Ініціаторами створення юридичної особи відповідно до

законодавства можуть бути як організації, так і окремі громадяни, що є

власниками чи уповноважені власником розпоряджатися майном, на базі якого

створюється юридична особа. Способи виникнення юридичних осіб: 1.

Розпорядницький. Ініціатива на створення юридичної особи виходить з вищого

органа; такі юридичні особи виникають у силу розпорядницького акта

компетентного органа; 2. Дозвільний. Ініціатива йде від установ, при цьому

державні органи, що реєструють статут даної юридичної особи, перевіряють

законність і доцільність створення даної юридичної особи, при цьому

державний орган може відмовити; 3. Нормативно-явочний (договірний). З

ініціативи його засновників, при цьому державний орган, що реєструє Статут

даної юридичної особи перевіряє тільки законність його створення, і не може

відмовити по мотивах недоцільності. Більшість юридичних осіб створюється

нормативно-явочним порядком, при цьому діє Положення “Про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”. Для реєстрації юрид.

особи необхідні наступні документи: 1. Установчі документи (Устав і

установчий договір, Устав); 2. Реєстраційна картка, яка є заявою про

реєстрацію; 3. Документ про сплату державного збору за реєстрацію; 4.

Документ, що стверджує внесення грошової суми як статутний фонд; 5. Рішення

антимонопольного комітету про згоду на створення даного юр. особи. Вимагати

інші документи заборонено. Державна реєстрація юридичної особи здійснюється

у виконкомі за місцем перебування юридичної особи. Реєстрація повинна бути

зроблена протягом 5 днів із дня дати надходження всіх документів. Після

закінчення цього терміну державний орган зобов'язаний видати свідоцтво про

державну реєстрацію. Юридична особа вноситься до державного реєстру і

здобуває правоздатність і дієздатність.

№ 28. Угоди, укладені з порушенням вимог, які законодавець висуває до осіб,

що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ЦК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не

досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна

(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок

душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена

громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення

в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати

ними, може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина

(заперечна угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені

неповнолітнім від 15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди

піклувальника. Кожна зі сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій

стороні все отримане нею по угоді, а при неможливості повернення отриманого

в натурі відшкодувати його вартість у грошах. Дієздатна сторона

зобов'язана, крім того, відшкодувати іншій стороні понесені нею витрати,

втрату чи ушкодження її майна, якщо вона знала чи повинна була знати про

недієздатність іншої сторони.

№ 29. Зміст договору (істотні та інші умови).

Зміст договору - це ті умови, на яких укладена відповідна угода сторін.

Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного

сторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в

пунктах договору, в яких можуть міститись і посилання на норми чинного у

цій сфері законодавства. Істотними вважаються ті умови договору, які

названі такими за законом. Істотними є також ті умови договору, які прямо

не названі такими у нормативних актах, але конче потрібні для договору

даного виду (наприклад, умова про ціну необхідна для будь-якого оплатного

договору). Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які

визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, то

договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін. Серед

договірних умов, крім істотних, виділяють також звичайні та випадкові

умови. Звичайні - це ті умови, які передбачаються у законі чи іншому

нормативному акті і стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту

укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують

окремого погодження і про них не обов'язково застерігати у тексті договору.

Випадковими прийнято вважати такі умови договору, які погоджені сторонами у

відступ від положень диспозитивних норм або з метою вирішення питань, що

взагалі не врегульовані законодавством. Тому випадкові умови можна виявити

при порівнянні їх із звичайними умовами: якщо якусь умову включено до

договору на зміну чи на доповнення до правил, викладених у законодавчому

акті, то порівняно із звичайно прийнятими в договорах даного виду умовами

вона виявиться випадковою.

№ 30. Просрочка кредитора та її наслідки.

Ст. 215 – кредитор визначається таким, що прострочив, якщо він відмовивися

прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до

вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання. Про строчка

кредитора дає боржнику право відшкодування спричинених про строчкою збитків

якщо кредитор не доведе, що про строчка не викликана умислом або

необережністю його самого або тіх осібна яких в силу закону або доручення

кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення

прострочення кредитора боржник відповідає на загальних підставах.

По грошовому зобов'язанню боржник не повинен платити проценти за час

прострочення кредитора.

№ 31. Обсяг дієздатності неповнолітніх.

Часткова дієздатність регламентує обсяг дієздатності неповнолітніх віком

від 15 до 18 років. Враховуючи ступінь їх психічної зрілості і деякий

життєвий досвід, законодавець надає їм можливість вчиняти певні дії, які

породжують правові наслідки. Для частк. дієзд. є характерними такі

елементи: 1. Право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. 2. Право

розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією. 3. Самостійне

здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав. 4. Право

вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. 5.Обов'язок

нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну ними іншим

особам. 6. Права по володінню, користуванню і розпорядженню майном

трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами

зазначених господарств. 7. Право бути засновниками і членами громадських

об'єднань — молодіжних організацій. Мінімальна дієздатність. Зак-во надає

неповнолітнім, які не досягли 15 років, дуже невеликий обсяг дієздатності:

а) право вчиняти дрібні побутові догоди. У разі судової суперечки суд має

право констатувати наявність чи відсутність дрібної побутової угоди. Інші

угоди укладають батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх

(до 15 років). Останні є цілком і неделіктоздатними і, отже, не несуть

цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії. За шкоду,

заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, відповідають його батьки

(усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їхньої

вини;

б) право вносити вклади в кредитні установи і розпоряджатися ними.

Неповнолітній, який сам вніс на своє ім'я внесок, розпоряджається ними

самостійно. Внесками, внесеними на його ім'я, і розпоряджаються до

досягнення їм 15-річного віку батьки та інші законні представники.

№ 32. Угоди, укладені з порушенням тих вимог, які законодавець висуває до

осіб що їх здійснюють.

Згідно ст. 51 ГК недійсна (нікчемна) угода, укладена неповнолітнім, що не

досяг 15 років, крім дрібних побутових угод. Згідно ст. 52 ЦК недійсна

(нікчемна) угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним унаслідок

душевної хвороби чи слабоумства. Згідно ст. 55 ЦК угода, укладена

громадянином, хоча і дієздатним, але який знаходився у момент її здійснення

в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій чи керувати

ними, може бути визнана судом недійсна по позову цього громадянина

(заперечна угода). Крім цього, до таких угод належать угоди, укладені

неповнолітнім від 15 до 18 рокі, укладені обмежено дієздатним без згоди

піклувальника. Кожна зі сторін по таких угодах зобов'язана повернути іншій

стороні все отримане нею по угоді, а при неможливості повернення отриманого

в натурі відшкодувати його вартість у грошах. Дієздатна сторона

зобов'язана, крім того, відшкодувати іншій стороні понесені нею витрати,

втрату чи ушкодження її майна, якщо вона знала чи повинна була знати про

недієздатність іншої сторони.

№ 33. Прострочка боржника та її наслідки.

Ст. 213: Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед

кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість

виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок

прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він

може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування

збитків. У відносинах між соціалістичними організаціями відмова від

прийняття простроченого виконання допускається тільки у випадках і на

умовах, встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що

прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора. Ст. 214: Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти

річних з простроченої суми, якщо законом або договором не

встановлений інший розмір процентів.

№ 34. Право на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та його

захист.

Майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у

зв'язку із створенням і використанням винаходу, корисної моделі,

промислового зразку, знаку для товарів і послуг, регулюються законами

України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" ( 3687-12 ),

"Про охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ), "Про охорону прав

на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ), цим Кодексом та іншими

актами законодавства України. Винахідник, якому видано авторське

свідоцтво, в разі використання його винаходу, має право на винагороду

залежно від економії або іншого позитивного ефекту, одержуваного в

результаті використання винаходу, а також право на пільги відповідно

до Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

Патент видається строком на п'ятнадцять років, рахуючи з дня подачі

заявки. З того ж дня охороняються права заявника. Ніхто не може без згоди

особи, якій належить патент (патентовласника), використати винахід.

Патентовласник може видати дозвіл (ліцензію) на використання його винаходу

або повністю переуступити патент. Авторові прийнятої до впровадження

раціоналізаторської пропозиції видається свідоцтво, яке засвідчує його

авторство. Він має право на винагороду, а також на пільги

відповідно до законодавства України. Право одержати свідоцтво на

раціоналізаторську пропозицію і винагороду за раціоналізаторську

пропозицію переходить за спадкоємством у встановленому законом порядку.

№ 35. Поняття дієздатності громадян.

Цивільна дієздатність визначається як здатність громадянина своїми діями

здобувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. Зміст

дієздатності як суб'єктивного права включає наступні елементи: здатність

громадянина своїми діями здобувати цивільні права і створювати для себе

цивільні обов'язки; здатність самостійно здійснювати цивільні права і

виконувати обов'язки; здатність нести відповідальність за цивільні

правопорушення. Основна відмінність цивільної дієздатності від цивільної

правоздатності полягає в тім, що цивільна дієздатність означає здатність

особи самостійно брати участь у цивільному обороті, тобто здобувати

цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки своїми діями. У

цьому зв'язку виділяються наступні категорії громадян: Цілком дієздатні -

особи, що досягли 18 літнього віку, а також вступили як виняток у шлюб до

досягнення 18 років. Цілком недієздатні - особи, що не досягли 15 літнього

віку, від їхнього імені юридичні дії здійснюють їхні батьки, усиновителі,

опікуни, що несуть відповідальність за шкоду, заподіяну цими особами.

Частково дієздатні - особи від 15 до 18 років, вони вправі здійснювати

угоди за згодою своїх батьків, усиновителів чи попечителів, вони вправі

самостійно робити дрібні побутові угоди, самостійно розпоряджатися своїм

заробітком чи стипендією, здійснювати авторські чи винахідницькі права -

для здійснення таких дій згода батьків не потрібна. Недієздатні - особи,

визнані такими рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства. У

цьому випадку від імені недієздатного угоди здійснює його опікун. Обмежено

дієздатні - особи, визнані такими рішенням суду внаслідок зловживання

спиртними напоями чи наркотичними речовинами ставить себе і свою сім'ю у

важке матеріальне становище.

№ 36. Просрочка боржника та її наслідки.

Ст. 213: Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед

кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість

виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок

прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він

може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування

збитків. У відносинах між соціалістичними організаціями відмова від

прийняття простроченого виконання допускається тільки у випадках і на

умовах, встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що

прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення

кредитора. Ст. 214: Боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти

річних з простроченої суми, якщо законом або договором не

встановлений інший розмір процентів.

№ 37. Визнання громадянина недієздатним.

Визнання громадянина недієздатним можливе в судновому порядку, якщо

внаслідок душевної хвороби або недоумства громадянин не може розуміти

значення своїх дій або керувати ними. Сам по собі факт душевної хвороби або

недоумства, хоча й очевидний для оточення чи навіть підтверджений довідкою

лікувального заставі, ще не означає, що даний громадянин є недієздатним.

Тільки наявність судового рішення дає підставу вважати громадянина

недієздатним. Справи про визнання громадянина недієздатним можуть бути

порушені лише за заявою осіб, передбачених у ст.256 ЦПК України. При

проведені досудової підготовки суддя винен витребувати дані про психічну

хворобу, недоумство громадянина. Суддя при наявності достатніх даних про

психічну хворобу або недоумство громадянина призначає для визначення його

психічного стану судово-психіатричну експертизу. Громадянин вважається

недієздатним з години набрання законної сили рішенням суду про визнання

його недієздатним. Суд повинен надіслати копію рішення органові опіки та

піклування для призначення опікуна над недієздатним. Від імені

недієздатного укладає догоди опікун. За певних умов громадянин може бути

поновленим у дієздатності рішенням суду на підставі відповідного висновку

судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, осіб, зазначених у

ст.256 ЦПК.

№ 38. Форми власності та їх класифікація законодавством України.

Новий ЦК, Конституція визначають приватну, державну, комунальну власність.

ЗУ “Про власність” визначає ще й колективну. Приватна власність виникає не

тільки тоді, коли майно належить 1 громадянинові, але й тоді, коли мова йде

про майно селянського господарства, оскільки вони не мають статусу

юридичної особи. Всі форми власності є рівними. Право приватної власності:

право власності юридичних осіб; фізичних осіб. Право державної власності:

право оперативного управління; повного господарського відання. Право може

належати не 1 особі, а декільком (спільна): сумісна (подружжя, селянське

господарство); часткова.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10