Реферат: Основи загальновійськового бою
Реферат: Основи загальновійськового бою
Бій як
основна форма тактичних дій військ — це організовані й узгоджені щодо місця,
часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або
відбиття його ударів чи виконання інших завдань в обмеженому районі (мал. ).
Сучасний
загальновійськовий бій ведеться об'єднаними зусиллями усіх військ, які беруть у
ньому участь із застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне-,
транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літаків, вертольотів та
іншого озброєння і техніки.
Основні риси загальновійськового
бою
Рішучість
полягає в прагненні особового складу всіма наявними засобами, за короткий строк
і з найменшими втратами знищити противника і здобути повну перемогу (мал. ).
Це досягається всебічним знанням противника, сміливістю, наполегливістю і
завзяттям особового складу при виконанні бойових завдань, швидким використанням
наслідків вогневого удару, а також результатів вогню своєї зброї, вмілими та
ініціативними діями всього особового складу. Рішучість у бою забезпечується
також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою
активністю й ініціативністю.
Напруженість
і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження
моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів знищення і
пересування, що мають велику потужність, обумовлює швидкоплинність бою . Це
висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально загартований,
добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й
нестатки; повинен володіти непохитною волею до перемоги; захищати командира в
бою, бути готовим у випадку його поранення чи загибелі взяти на себе
командування підрозділом; не залишати без дозволу командира своє місце в бою. В
разі поранення воїн мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги і
продовжувати виконання бойового завдання; якщо йому накажуть піти до медичного
пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.
Динамічність
— це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти
найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому,
при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом (мал. ). Висока динамічність
досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити
правильні висновки з обставин, швидко приймати рішення і злагоджено діяти на
полі бою. Виходячи з обстановки, що склалася, солдат повинен уміти знищувати
противника вогнем з особистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними
осколковими гранатами, а в рукопашному бою штиком, прикладом, піхотною
лопаткою, прийомами нападу і самозахисту, виявляти при цьому хоробрість,
ініціативу і кмітливість, допомагати товаришам (мал. ).
Швидкий
перехід від одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути готовий:
оборонятися; за наказом командира перейти у наступ; переслідувати противника
стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на машинах; захоплювати вигідні
рубежі; переходити до оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдат уміє
використовувати місцевість, швидко виривати окопи, обладнувати укриття,
здійснювати маскування, долати загородження, перешкоди і зони зараження,
встановлювати і розміновувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити
спеціальну обробку.
Наземно-повітряний
характер бою став можливим завдяки значному підвищенню бойових можливостей
військ, далекобійності та ефективності засобів знищення, тіснішій взаємодії
авіації з наземними військами (мал. 124). Солдат завжди повинен бути готовий
діяти в тактичному повітряному десанті, розпізнавати повітряні цілі противника
і вміло вести боротьбу з ними, знати бойові характеристики танків, інших
броньованих машин і протитанкових засобів противника, їх сильні і слабкі
сторони, особливо найбільш уразливі місця.
Одночасні
потужні вогневі дії на велику глибину. Незалежно від того, де перебуває солдат
— на передньому краї чи в глибокому тилу, він повинен постійно бути готовим
захищатися від вогневих дій противника (мал. ).
Види загальновійськового бою
Основними
видами загальновійськового бою є оборона і наступ.
Оборона
здійснюється умисно чи вимушено з головною метою — відбити наступ противника,
завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.
Наступ
проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами
(об'єктами) місцевості. Солдат зобов'язаний знати бойове завдання взводу й
відділення та своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних
споруд, постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно
доповідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і
наполегливо — в обороні.
Види вогню і маневрів у бою
У
сучасному бою солдатові необхідно вміти вести вогонь з особистої зброї як
самостійно, так і в складі підрозділу по окремих, групових і повітряних цілях,
вдень і вночі, з різних положень (мал.).
Вогонь
розрізняють:
а) за
тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, подавления, виснаження та
ін.);
б) за
видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти
(бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих
ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.);
в) за
способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій
та ін.);
г) за
напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами,
безперервний, кинджальний, залповий та ін.);
д) за
напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь) ;
е) за
способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з розсіюванням по
фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін.) (мал. );
є) за
видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, загороджувальний, багатоярусний,
багатошаровий вогонь та ін.) .
Вогонь
буде ефективним, якщо його поєднувати з маневром. О. Суворов казав, що кожний
солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога тим більш актуальна для сучасного
бою.
Маневр
силами і засобами проводиться з метою зайняття вигідного положення для ведення
вогню по найуразливіщому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і
в тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.
Видами
маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.
Охоплення
— маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника .
Обхід —
більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику
з тилу .
Відхід
—маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів з-під удару
противника і зайняття вигіднішого становища. Проводиться тільки з дозволу
старшого командира .
Маневр
вогнем застосовується для ефективного ураження противника. Він полягає у
зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному
перенесенні вогню взводом по кількох цілях.
Список литературы
Для подготовки
данной работы были использованы материалы с сайта http://www.referaty.com.ua/
|