Контрольная работа: Нещасні випадки на виробництві

Задача 3

Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщення економічного відділу габаритами: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м, висота – 3,0 м. Вид джерела світла – лампа розжарювання, система освітлення – загальна в системі комбінованого, 6 світильників по 1 лампі у кожному потужністю 75 Вт.

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучного світла

Лампи розжарювання		Люмінесцентні лампи
Тип	Світловий потік, Fл, лм	Тип	Світловий потік, Fл, лм
В-125–135–15*	135	ЛДЦ 20	820
В 215–225–15	105	ЛД 20	920
Б 125–135–40	485	ЛБ 20	1180
Б 120–230–40	460	ЛДУ 30	1450
Б 125–135–60	715	ЛД 30	1640
БК 215–225–60	790	ЛБ 30	2100
БК 125–235–100	2280	ЛДУ 40	2100
БК 215–225–100	2090	ЛД 40	2340
Г 125–135–150	4900	ЛБ 40	3120
Г 215–225–150	4610	ЛДУ 80	3740
Г 215–225–300	19100	ЛД 80	4070
Г 215–225–300	19600	ЛБ 80	5220
* Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.

Розв'язання:

Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхідно порівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4–79.

Нормоване значення освітлення для економічного відділу при загальному освітленні за СНиП ІІ-4–79 складає при використанні ламп накалювання – 200 лк.

При комбінованому освітленні частка загального освітлення в системі комбінованого повинна складати 10% норми для комбінованого освітлення, але не менше 50 лк.

Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти за допомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:

, (2.10)

звідки

, (2.11)

де Fл – світловий потік однієї лампи, лм., в нашому випадку приймаємо Fл=790 лм;

ηв – коефіцієнт використання світлового потоку. Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях для традиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набувати значення в межах ηв = 0,4 – 0,6, приймаємо ηв = 0,5;

N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількість світильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливості по сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L = 1,4 Hp, де Hp – висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити як різницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогою робочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника від стелі hпід = 0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажано витримувати в межах l = 0,30,5L;

n – кількість ламп у світильнику, шт.;

S – площа приміщення, м2; S=48м2;

k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 – 2 приймаємо k = 1,75;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z = 1,15.

(2.12)

(2.13)

лк

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимо висновок про достатність штучного освітлення у відділі.

Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного в межах +20% – -10%.

Відхилення фактичного значення від норми складає:

Задача 4

Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачі заглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Довжина заземлювача lтр=600 см, діаметр заземлювача dтр=2 см, ширина з’єднувальної смуги – 5 см, ґрунт – пісок, II кліматична зона.

Рис. 3 – Схема заземлення

Рішення:

1. У відповідності до вимог пуе визначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні Rз. Для мереж з напругою до 1000 В можна взяти Rз = 4 Ом.

2. Визначається питомий опір ґрунту, який рекомендовано для розрахунків, rтабл., Ом×см; rтабл.= 70000 Ом×см

3. Визначаються підвищувальні коефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) КП.Т та для з’єднувальної смуги КП.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.

Беремо: КП.Т.=1,7; КП.С.=4.

4. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) rрозр.т з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:

, Ом×см. (2.14)

ρрозр.т=70000∙1,7=119000 Ом·см

5. Визначається питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з’єднувальної смуги):

, Ом×см. (2.15)

ρрозр.с=70000·4=280000 Ом×см.

6. Визначається відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:

, см (2.16)

см,

де hз – глибина заглиблення труб, см;

lТ – довжина вертикального заземлювача.

7. Визначається опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:

, Ом (2.17)

8. Визначається необхідна кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:

(2.18)

9. Визначається відстань між вертикальними заземлювачами LТ. із співвідношення . Для стаціонарних заглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.