Курсовая работа: Розвиток та розміщенння промисловості будівельних матеріалів в Україні
*Статистичний
щорічник України за 2002 р.С.137. Державний комітет статистики України
Виробництво
керамічної глазурованої плитки зосереджене в Слов’янську ( Донецька область ).Є
можливості для розвитку цього виробництва у Вінницькій та Житомирській областях
з використанням місцевих каолінів; у Закарпатській, Хмельницькій і
Кіровоградській на базі тугоплавких і вогнетривких глин; у південних
областях-вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я. Подальший
розвиток галузі на зростання обсягу та якості продукції – цю тенденцію до росту
виробництва ми бачимо у приведеній таблиці 5.
Виробництво будівельного фаянсу й фарфору.
Будівельний
фарфор і фаянс виробляють у Славуті ( Хмельницька область ) на комбінаті < Будфаянс
>, електроізоляційні вироби для електричної промисловості-в Первомайську (
Житомирська область ). У Донецькій області виробляють будівельний фаянс,
електроізоляційні вироби для електро-та радіотехнічної промисловості ( Слов’янськ
) у Запоріжжі - високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій.
Поки що виробництво будівельного фарфору і фаянсу не задовольняє потреб
госродарства України, тому ці матеріали часто завозять з Білорусі, Росії та
Чехії. Наявність достатньої кількості різноманітної сировини дає можливість
розширити це виробництво.
Виробництво будівельного вапна й гіпсу.
Сировиною для виробництва
вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи галузі
розміщені в районах видобутку сировини, а головну продукцію вивозять іноді на
значні відстані.
Основними
виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська,
Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська, і Чернівецька
області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області, звідки понад 100
тис.т його вивозять до Черкаської та Київської областей. З Вінницької області
вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з
Львівської до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської,
Чернівецької та Київської.
На півдні найбільше
вапна виробляє Херсонська область, звідти його вивозять до Одеської,
Миколаївської, та інших областей. Кількісні показники виробництва вапна та
гіпсу наведені в таблиці 6.
Виробництво вапна, гіпсу, стінових і покрівельних
матеріалів і
|
1985
|
1990
|
1995
|
1996
|
1997
|
1998
|
1999
|
2000
|
2001
|
Будівельне вапно,
тис.т |
1868 |
2005 |
736 |
575 |
605 |
567 |
470 |
581 |
507 |
Технологічне вапно,
тис.т |
6765 |
6672 |
3166 |
2765 |
2929 |
2791 |
2917 |
3050 |
3434 |
Гіпс, тис.т |
963 |
1014 |
130 |
175 |
69,6 |
68,4 |
96,5 |
119 |
151 |
Стінові матеріали,
млн.шт.умовної цегли
У тому числі
Буд.цегла
Дрібні.бетонні
блоки
Крупні бетонні і
силікатні блоки
Стінові блоки з
природного каменю
М’які покрівельні
матнріали та ізол, млн.м2
Азбестоцементні
труби та муфти, тис.км умовних труб.
|
13642
8952
1418
1526
1746
303
15,3
|
15936
10482
1772
2095
1587
282
16,5
|
6117
4302
771
674
370
65,3
1,8
|
3574
2783
298
303
190
63,0
1,1
|
3046
2365
321
220
140
66,9
0,8
|
3345
2393
452
378
122
54,7
1,0
|
3114
2435
363
188
128
24,8
1,0
|
2748
2081
439
153
75
32,3
1,1
|
2813
2047
547
152
67
27,2
1,1
|
азбестоцементних труб*
Таблиця 6
* Статистичний
щорічник України за 2002 рік С.137 Державний комітет статистики України.
Виробництво крейди.
У будівництві
крейду використовують для молярних робіт, виготовлення віконної замазки,
шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості,
для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.
Великі запаси
крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській,
Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні
становить понад 2 млн.т а як сировини для цементної промисловості - 7,5 млн т.
Виробництво
м’якої покрівлі( руберойду, толю, пергаміну ) налагоджено у багатьох областях
України, м’якої покрівлі у великих містах. Найбільшим виробником останньої в
Україні є Київ (18,8% від загального виробництва ).
Кількість виробляемої м’якої
покрівлі показано в таблиці 6.
Виробництво віконного скла.
В Україні
функціонують 6 заводів листового і технічного скла . Найбільші з
них-Лисичанський < Пролетар >, Костянтинівський склоробний та
завод < Автоскло > і Запорізбкий склоробний завод. Скло
виробляється також на склозаводах Луганської і Донецької областей, на
Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла.
Збільшується виробництво скла маркового віконного, полірованого, теплозахисного
та архітектурно-будівельного, полірованого шлакоситалу, кольорового
візерункового та армованого скла, штучного склоподібного мармуру.
Таблиця 7
Виробництво
скла*
|
( млн.м2)
|
|
|
|
Віконне |
Поліроване |
Армоване |
Загартоване
неполіроване |
|
1985 |
50,5 |
6,4 |
3 |
1,9 |
|
1990 |
52,3 |
7,8 |
3,5 |
1,2 |
|
1995 |
22,9 |
4,2 |
0,3 |
0,2 |
|
1996 |
26,5 |
2,6 |
0,2 |
0,1 |
|
1997 |
18,6 |
2,5 |
0,3 |
0,1 |
|
1998 |
16,8 |
2,1 |
0,3 |
0,1 |
|
1999 |
18,3 |
2,8 |
0,1 |
0,04 |
|
2000 |
17,4 |
2,5 |
0,2 |
0,02 |
|
2001 |
20,1 |
4,2 |
0,1 |
0,02 |
|
* Статистичний
щорічник України за 2002 рік С.138 Державний комітет статистики України.
Виробництво шиферу.
Значна частина
цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи
розміщені у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на привізній
сировині (азбест надходить з Уралу, а цемент-з найближчих цементних районів).
Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський
цементно-шиферні комбінати. Основна увага приділяється виробництву
азбесто-цементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.
Перспективи розвитку промисловості будівельних
матеріалів.
У перспективі розвиток галузей промисловості будівельних
матеріалів пов’язаний з реконструкцією технічної бази, подальшим впровадженням
механізації та автоматизації технологічних процесів, розширенням випуску нових
будівельних матеріалів, легких та економічних великомірних конструкцій і
виробів поліпшеної якості. Важливим напрямом є комплексне використання
сировини, ширше впровадження матеріалів попутного видобутку, вторинної
сировини, неухильне підвищення якості виробів для будівництва. Географія галузі
має вдосконалюватись з урахуванням подальшого комплексного розвитку економічних
районів та областей України, повного забезпечення обсягів будівельно-монтажних
робіт. Галузь потребує постійного вкладення інвестицій в основний капітал для
поновлення технічної бази, розробки нових технологічних процесів та нових
будівельних матеріалів пов’язаних з хімічною промисловістю.
Потреби
будівництва в Україні повністю забезпечуються власними мінеральними ресурсами. За
кордоном користуються попитом цементна і скляна мінеральна сировина та
будівельний камінь. Граніти, габро, лабродарити вивозяться у країни близького
та далекого зарубіжжя.
Висновки :
Серед галузей, які обслуговують
будівництво, насамперед слід назвати важке машинобудування, підприємства якого
виробляють близько 2 тис.машин, механізмів, устаткування для виконання
промислового, житлового будівництва, комунального господарства, а також для
добування і виробництва будівельних матеріалів, серед них екскаватори,
бульдозери, котки, трубоукладачі, будівельні крани тощо. В Україні ця галузь
зародилась у 20-х роках. Розміщення підприємств зумовлене їх спеціалізацією,
металомісткістю. Так підприємства продукція яких потребує багато металу (
крокуючі екскаватори ), розміщенв поблизу металургійних баз ( Дніпропетровська
, Харківська, Запорізька, Донецька області ). А менш металомісткі підприємства
розташовані у центрах з висококваліфікованими виробничими кадрами ( Одеса,
Київ, Львів та інші ).
Другою надзвичайно важливою
обслуговуючою будівництво галуззю є проєктно – конструкторська та пошукова
діяльність. У 1990 році на території України налічувалось 315 таких організацій
із загальною кількістю працюючих 141 тисяча чоловік і обсягом робіт 1159,9
млн.крб ( ціни 1990 р. ) . Без продукції цієї галузі – проектної та кошторисної
документації будівництво неможливе.
У перспективі передбачається
реконструкція технічної бази промисловості будівельних матеріалів, подальша
механізація технологічних процесів, розширення випуску нових будівельних
матеріалів, ефективних зірних будівельних елементів, легких та економічних
великомірних конструкцій і виробів поліпшеної якості, а також комплексне
використання сировини, ширше впровадження матеріалів супутнього видобутку,
вторинної сировини, підвищення якості виробів для будівництва.
Географія галузі розширюватиметься з
урахуванням подальшого коплексного розвитку економічних районів та областей
України, забезпечення повного виконання обсягів будівельно – монтажних робіт.
Отже, Україна має потужний
будівельний комплекс. Головне завдання – ефективне використання його
потужностей.
ЛІТЕРАТУРА
І. Довбенко В.
Формування ринкового середовища в будівельному комплексі // Економіка України.
— 1999. — № 7. — С. 45—47.
2. Економіка
будівельного комплексу: Навчальний посібник / За ред. П. Ф. Жердецького та ін.
— К.: Вища школа, 1997. — 271 с.
3. Задорожна О.
Соціальні аспекти інвестування житлового будівництва // Економіка України. —
1997. — № 3. — С. 91—93.
4. Заставний Ф.Д.
Географія України ст.272 К.,-2001р
5. Іщук С.І. Розміщення продуктивних
сил.-К.,1999р., стор.57-62.
6. Іщук С.І
Промислові комплекси України.-К., 2003р., стор.122-127.
7. Кухленко О.
Можливі моделі приватизації підрозділів будівельного комплексу // Економіка
України. — 1998. — № 1. — С. 42—47.
8. Кухленко О.
Будівельний комплекс в умовах нової інвестиційної політики // Економіка
України. — 1996. — № 12. — С. 35—41.
9. Качан Є.П.
Розміщення продуктивних сил України.-К.,2001 р.стор.113-115, 220-229.
10. Мішогло Г.О.
Економічна географія України з основами виробництва.-К.,1999.
11. Размещение
производительных сил / Под ред. В. В.
Кистанова, Н. В. Копылова. — М.: Зкономика, 1994.
— 589 с.
12. Розміщення
продуктивних сил України / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 2001. — 376
С.
13. Сербія Ю.
Приватизаційні процеси в будівельному комплексі // Економіка України. — 1994. —
№ 4. — С. 3—10.
14. Симоненко В.
Інвестиційна політика: регіональний аспект // Економіка України. — 2000. — № 4. — С. 33—38.
15. Л.Г.Чернюк,
Д.В.Клиновий 2002 р. Економіка регіонів України.
16. Шаблій О.І.
Соціально-Економічна Географія України ст.364-369 1998
17. Державний комітет статистики
України 2002р. Статистичний щорічник України, за 2002 р., за ред./ О.Д.Осауленка
|