шпори з цивільного права України

№ 39. Поняття зобов’язання, зобов’язального права.

Поняття зобов'язання: в силу зобов'язання одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от:

передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його

обов'язку. Ознаки зобов'язань: 1)в зобов'язаннях суб'єкти мають юридична

рівне положення - кожний із суб'єктів у зобов'язанні має права та обов'язки

і не підпорядкований іншому суб'єкту. 2) переважна більшість зобов'язань за

участю громадян виникає з договорів; 3) зміст прав і обов'язків суб'єктів

зобов'язань визначається не тільки згідно з вимогами імперативних

(обов'язкових) норм цивільного законодавства, а й за розсудом суб'єктів

зобов'язання. 4) зобов'язання мають санкції. Для реалізації санкції суб'єкт

зобов'язання, чиє право порушено, вправі звернутися з позовом у суд або

арбітражний суд. Зобов'язальне право — це система цивільно-правових норм,

які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі

товарообороту(обігу), а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної

шкоди за участю організацій і громадян. Норми зобов'язального права є

важливою і найбільш значною частиною цивільного законодавства.

Зобов'язальне право має загальну і особливу частини. Загальна частина

містить норми, які передбачають правила, що поширюються на всі

зобов'язання: норми про поняття і підстави виникнення зобов'язань,

виконання зобов'язань, про відповідальність суб'єктів за порушення

зобов'язань та припинення зобов'язань. Особлива частина зобов'язального

права містить норми, які регулюють окремі види зобов'язань.

№ 40. Випадки зменшення розміру цивільно-правової відповідальності.

Цивільно правова відповідальність може бути повна, обмежена і підвищена. За

загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов'язок боржника

(заподіювана) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному

обсязі. Це стосується як витрат, що зроблені кредитором, втрати або

пошкодження його майна, так і не одержаних кредитором доходів, які він

одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником. Шкода, заподіяна

особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає

відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком

випадків, передбачених законодавством. Відповідальність у цих випадках

вважається повною. По окремих видах зобов'язань законодавством може бути

встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне

виконання зобов'язань (капітальне будівництво, перевезення, проектні

роботи, постачання газом...). Це означає, що за порушення обов'язку

сплачується лише неустойка, а збитки не відшкодовуються, або хоч і

відшкодовуються, але не в повному обсязі. Також законом чи іншими правовими

актами може встановлюватися підвищена відповідальність за порушення

цивільних прав та обов'язків (розмір відшкодування більше вартості майна).

№ 41. Захист авторських прав.

Захист інтересів автора та його правонаступників в Україні і за кордоном

здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав, яке

наділене широкими повноваженнями (захищає інтереси авторів у

взаємовідносинах з видавництвами, збирає від усіх видовищних підприємств

винагороду за публічне виконання творів на території України і за кордоном

та виплачує її авторам чи їх правонаступникам, тощо). Представники ДААСП

України виступають у суді від імені авторів та їхніх правонаступників у

позовах, що випливають з авторського права. Закон чітко визначає, що є

порушенням авторського права і суміжних прав: — будь-яке відтворення,

розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу

осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів,

фонограм, програм мовлення; — ввезення на територію України примірників

творів і фонограм, які в Україні охороняються, із країн, де ці твори і

фонограми не охороняються. У разі порушення авторського права і суміжних

прав суд може постановити рішення чи ухвалу про заборону випуску твору,

його виконання, розповсюдження; про вилучення всіх примірників твору або

фонограм та обладнання для їх виготовлення. У разі порушення авторського

права і суміжних прав потерпілі мають право вимагати: — відшкодування

збитків, завданих порушенням, у тому числі втраченої вигоди; — вилучення та

спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті

порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

— виплати компенсації замість відшкодування збитків чи стягнення прибутків.

Остаточну суму визначає суд. Крім зазначених санкцій суд чи арбітражний суд

за порушення авторського права або суміжних прав стягує з порушника штраф в

розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача.

Потерпілі мають також право вимагати відшкодування моральної шкоди в

розмірі, що визначається судом.

№ 42. Зміст правоздатності громадян.

Цивільна правоздатність має свій зміст - сукупність цивільних прав і

обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного

законодавства. Зміст цивільної правоздатності визначається потребами

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав

і обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі);

б) застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 43. Угоди, при укладенні яких мали місце пороки волі учасників цих угод.

Угода, укладена внаслідок обману, насильства погрози, злочинної угоди

представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, що громадянин

був змушений учинити на вкрай невигідних для себе умовах у наслідок збігу

важких обставин, може бути визнана недійсною по позову потерпілого або по

позову державної чи громадської організації (заперечні угоди). Якщо угода

визнана недійсної по одному з зазначених основ, то потерпілому повертається

іншою стороною отримане по угоді, а при неможливості повернення отриманого

в натурі - його вартість у грошах. Майно, отримане по угоді потерпілим від

іншої сторони, звертається в доход держави, при неможливості стягнення в

натурі - стягується вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються іншою

стороною понесені ними витрати, втрату чи ушкодження його майна. Юридичні

наслідки - одностороняя реституція, відновлення однієї сторони в первісне

положення; винна сторона на одержання майна назад права не має, воно

стягується в доход держави так само як і майно яке вона зобов'язалася

передати по угоді.

№ 44. Поняття цивільної правоздатності.

Цивільна правоздатність має свій зміст - сукупність цивільних прав і

обов'язків, що може мати особа відповідно до діючого цивільного

законодавства. Зміст цивільної правоздатності визначається потребами

економічного і соціального розвитку. Цивільна правоздатність визначається

однаковою мірою за всіма громадянами незалежно від віку, стану здоровя...

Виникає з моменту народження. Під змістом розуміють перелік цивільних прав

і обов’язків, які можуть належати громадянинові на підставі ЦК, ЗУ “Про

власність”... Допускається 2 види обмеження правоздатності: 1) добровільне

(громадянин стає ченцем); 2) примусове – допускається лише у випадках чітко

зазначених в законі: а) випадки, передбачені у законі (позбавлення волі);

б) застосовується компетентними органами (суд, начальник органу ВС, органи

охорони здоров’я); в) є реакцією на протиправну поведінку; г) не перевищує

строків, передбачених законом; д) виконується під контролем спеціальних

державних органів.

№ 45. Види представництва.

Представництво - один зі способів здійснення цивільних прав і виконання

обов'язків. Закон визначає представництво як угоду, вчинену однією особою

(представником) від імені іншої особи ( що представляється) у силу

повноваження, заснованого на дорученні, законі або адміністративному акті,

що безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права й обов'язки

представляємого. Види: 1. Обов'язкове представництво, засноване на законі

чи адміністративному акті (наприклад, законними представниками

неповнолітніх дітей є їхні батьки, підопічних - опікуни, усиновлених -

усиновителі); різновидом обов’язкового є статутне представництво,

представник виступає від імені організації і його повноваження визначаються

статутом. 2. Добровільне представництво, засноване на договорі чи

дорученні. У якості договору, що породжує відносини представництва, служить

договір доручення, відповідно до якого одна сторона (повірений)

зобов'язується вчинити від імені іншої сторони і за її рахунок (довірителя)

визначені юридичні дії. У більшості випадків добровільного представництва

повноваження представника фіксується в дорученні.

№ 46. Виконання дольового та солідарного зобов’язання.

У дольовому зобов’язанні кожен із боржників зобов’язаний виконати певну дію

в певній частці. Частки у виконанні вважаються рівними, якщо інше не

передбачене законом або договором. У солідарному зобов’язанні кожен із

боржників повинен виконати зобов’язання повністю. Виникають лише у випадку,

коли це прямо передбачено законом чи договором. При ліквідації повного

товариства, або особи, які спільно заподіяли шкоду.

№ 47. Поняття та джерела патентного права.

Правовідносини між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й

організаціями, що їх використовують регулюються правом промислової

власності або правом, оскільки основним правоохоронним документом, яким

захищаються об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати

науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами). Патентне

законодавство в Україні формується досить активно, оскільки така форма

охорони результатів творчої діяльності відповідає вимогам ринкової

економіки. Основними джерелами патентного законодавства на сьогодні є: З У

«Про власність»; ЗУ «Про основи державної політики в сфері науки і науково-

технічної діяльності»; «Про науково-технічну інформацію»; «Про охорону прав

на винаходи і корисні моделі»; «Про охорону прав на промислові зразки»;

Положення про Державне патентне відомство України та інші НПА. Важливим

джерелом патентного права України є міжнародні договори (Паризька конвенція

про охорону промислової власності). Якщо міжнародним договором встановлено

інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством-застосовуються правила

міжнародного договору.

№ 48. Право- та дієздатність юридичних осіб.

Юридичні особи мають спеціальну правоздатність і дієздатність.

Правоздатність і дієздатність (правосуб’єктність) юридичної особи виникає

одночасно, з моменту її реєстрації (чи реєстрації статуту - так виникають

релігійні організації). Правоздатність юридичної особи є спеціальною, тому

що вона визначається статутом. Юридична особа може мати права і своїми

діями здобувати права і нести обов'язки тільки ті, котрі передбачені в його

Статуті і не заборонені законом. Згідно ст.1 Закону України “Про господарчі

товариства” і ст.1 Закону України “Про підприємства” зазначені юридичні

особи можуть займатися будь-якою господарською, підприємницькою діяльністю,

не забороненої законодавством, мати назву, юридичну адресу, виробничу

марку, товарні знаки, мають право на честь, гідність, ділову репутацію.

Юридична особа набуває прав і обов’язків через свої органи управління, які

діють в межах, визначених статутом. Дії керівних органів, що не передбачені

статутом не можна вважати діями юридичної особи, за них вони відповідають

самостійно. Якщо ж працівник діє у межах статуту, то за його дії відповідає

юридична особа.

№ 49. Угоди юридичної особи, що суперечать її цілям.

Укладання угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є

порушенням її спеціальної правоздатності. Такі угоди в літературі

називаються позастатутними і не охороняються законом. ЦК України (ст.50)

вважає недійсною угоду, укладену юридичною особою всупереч встановленим

цілям її діяльності. При цьому судова практика виходить з того, що

позастатутна угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини її

учасників. Наслідки недійсності позастатутної угоди різні. Якщо її укладено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, до

сторони, яка діяла навмисно, застосовуються суворі санкції, передбачені

ст.49 ЦК України (звернення всього в доход держави) . При відсутності

умислу застосовуються загальні наслідки недійсності угод, передбачені ст.48

ЦК України (двостороння реституція). Зазначені наслідки визнання угоди

недійсною застосовуються і у разі, коли стороною в угоді є громадянин.

№ 50. Право спільної власності.

Право власності на яке-небудь майно може належати двом чи декільком

власникам. У цьому випадку виникає право спільної власності. Майно може

належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і

державі, тобто право загальної власності може застосовуватися при

регулюванні індивідуальної власності, колективної, державної власності, а

також змішаних форм власності в тому випадку, коли поєднується майно

приналежне до різних економічних форм власності (індивідуальної,

колективної, державної). У відповідності зі ст.112 ЦК розрізняють право

спільної часткової власності і право спільної сумісної власності. Для права

загальної часткової власності характерно, що тут визначено в арифметичному

відношенні - дробом розмір частки права власності приналежної кожному

власнику. При спільній власності розмір частки точно не визначений.

№ 51. Підстави звільнення боржника від відповідальності.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або

повний склад правопорушення, що налічує чотири елементи (протиправність,

шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи у

договорі — неповний, усічений склад — протиправність і вина (при стягненні

неустойки, втраті завдатку тощо). При відсутності хоча б одного з цих

елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна

відповідальність не настає. Підставами звільнення від цивільно-правової

відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок (казус) має місце

тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов'язання, характеризується

відсутністю її вини. Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за

даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до

діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-

друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не

рядова, звичайна обставина, яка також може викликати певні труднощі для

сторін. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було

відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її

діяльності.

№ 52. Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди

(оголошення конкурсу).

Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення

конкурсу), є різновидом зобов'язань або зобов'язальних відносин, на

підставі яких одна сторона (влаштовувач конкурсу), оголосивши конкурс,

зобов'язана сплатити обіцяну винагороду особам (учасникам конкурсу), які

подали роботи, що визнані гідними винагороди відповідно до умов конкурсу.

Учасниками зазначених зобов 'язальних відносин виступають: з боку

влаштовувачів конкурсів — державні, кооперативні або інші громадські

організації, яким право оголошувати конкурс надано їх статутами

(положеннями) або чинним законодавством України. Учасниками конкурсу можуть

бути громадяни (індивідуально чи колективно), організації. Предметом

конкурсу є як дії (виконання музичного, художнього твору), так і результат

дій (створення машини, картини, роману). Конкурс у цивільному праві є

сукупністю односторонніх угод, які повинні бути вчинені як влаштовувачем

конкурсу, так і його учасниками. Наприклад, за своєю юридичною природою,

оголошення конкурсу є одностороннім волевиявленням влаштовувача конкурсу,

тобто односторонньою угодою. Об’ява про конкурс повинна містити зміст

завдання, строк його виконання, розмір винагороди, місце представлення,

порядок і строк порівняльної оцінки робіт... Якщо конкурс оголошено на

твори літератури, літератури, мистецтва, організація отримує право

використовувати ті з них що були премійовані. Автори творів зберігають

право на отримання винагороди за використання творів, якщо інше не

передбачалося об’явою про конкурс. Організація, що оголосила конкурс

повинна повернути роботи, які не отримали винагороди учасникам, якщо інше

не передбачене об’явою про конкурс.

№ 53. Порядок здійснення цивільних прав і обов’язків недієздатними і

обмежено дієздатними громадянами.

Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10