Учебное пособие: Фінанси та фінансова система

Система видатків державного бюджету - це сукупність конкретних видів бюджетних витрат. Її функціонування залежить від;

- природи та функцій держави;

- рівня соціально-економічного розвитку країни;

- зв’язків бюджету з народним господарством;

- форм надання бюджетних коштів.

Видатки бюджету класифікують за:

1.Функціями з виконанням яких пов’язані видатки – функціональна класифікація видатків;

2.Економічною характеристикою операцій при проведенні яких здійснюються ці видатки – економічна класифікація. За цією класифікаційною ознакою видатки поділяються на: поточні; капітальні; кредитні.

3. Ознакою  головного  розпорядника  бюджетних  коштів –   відомча класифікація видатків ( головні розпорядники – це  бюджетні установи в особі їх  керівників,  які отримують повноваження    розпоряджатися  бюджетними   коштами  згідно з бюджетними призначеннями).

4. Бюджетними  програмами – програмна класифікація видатків.

Тема 5. Бюджетна система України.

1.  Бюджетна система України.

2.  доходи державного бюджету України.

3.  Видатки держаного бюджету України.

4.  Бюджетні права в Україні.

5.  Бюджетний процес в Україні.

1.  Бюджетна система України.

Побудова бюджетної системи країни залежить від державного устрою. Адміністративно-територіальний поділ країни визначає кількість ланок бюджетної системи, оскільки кожний орган державної влади має право на свій бюджет.

Бюджетну систему України утворюють:

- Державний бюджет України;

- республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

- місцеві бюджети.

Бюджет Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет, бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цього регіону.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об’єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

До складу бюджету району входять районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.

Бюджет міста, яке має районний поділ, об’єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений або консолідований державний бюджет.

Організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок між її окремими ланками називають бюджетним устроєм, який закріплюється Конституцією України та Бюджетним Кодексом України, державним устроєм України та її адміністративно-територіальним поділом.

В Україні побудова бюджетної системи ґрунтується  на наступних принципах:

1.Принцип єдності означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи, забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації та погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою.

2.Принцип збалансованості – витрати бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету за відповідний бюджетний період.

3.Принцип самостійності – державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними державними коштами, державний бюджет не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується також закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів влади розглядати та затверджувати бюджети.

4. Принцип повноти – до складу бюджетів включаються всі надходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

5.Принцип обґрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень та витрат бюджету, що здійснюється відповідно до затверджених методик і правил.

6.Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

7.Принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

8.Принцип цільового використання означає, що бюджетні кошти повинні використовуватися тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням.

9.Принцип справедливості і неупередженості означає, що бюджетна система України будується на засадах справедливого розподілу суспільного багатства між територіальними громадами та громадянами.

10.Принцип публічності та прозорості – державний бюджет та бюджет АР Крим затверджуються відповідно ВР України, ВР АР Крим та ін. радами.

11.Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

2.  Доходи державного бюджету України.

Доходи державно бюджету включають:

1). Доходи ( за винятком тих, що закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, а також від сплати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та ін. визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;

2). Гаранти і дарунки у вартісному обрахунку;

3). Між бюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

3.  Видатки державного бюджету України.

1). Державне управління:

- законодавчу владу;

- виконавчу владу;

- Президента України.

2). Судову владу.

3). Міжнародну діяльність.

4). Фундаментальні та прикладні дослідження, сприяння НТП загальнодержавного значення, міжнародні наукові та інформаційні дослідження загальнодержавного значення.

5). Національну оборону.

6). Правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави.

7). Освіту:

- спецшколи, засновані на державній власності;

- загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

- проф. тех. освіту;

- Вузи, засновані на державній власності.

8). Охорону здоров’я:

- багато профільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні функції;

- клініки науково-дослідних інститутів, спец лікарні, госпіталі для інвалідів ВВВ;

- санаторно - реабілітаційна допомога;

- санітарно-епідеміологічний нагляд.

9). Соціальний захист та соціальне забезпечення:

- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей та ін.);

- державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям, заходи соціального захисту інвалідів та ін.);

- державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

- державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок і сім’ї;

- державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян.

10). Культура і мистецтво:

- національні і державні бібліотеки, музеї, виставки національного значення, заповідники національного значення, міжнародні культурні зв’язки та ін.;

- національні театри, національні та державні музичні колективи та ансамблі та ін.;

- державна підтримка громадських організацій культури та мистецтва, що мають статус національних;

- державні програми розвитку кінематографії;

- державна архівна справа.

11). Державні програми підтримки телебачення та радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств.

12). Фізична культура і спорт:

- державні програми підготовки резерву та складу національних команд та забезпечення їх участі у загальнодержавних і міжнародних змаганнях;

- державні програми з інвалідного спорту.

13). Програми реставрації пам’яток архітектури державного значення.

14). Державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки.

15). Державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв’язку, телекомунікацій та інформатики.

16). Державні інвестиційні проекти.

17). Державні програми з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, охорони НПС, ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та ліквідації стихійного лиха.

18). Створення та поповнення державних запасів та резервів.

19). Обслуговування державного боргу.

20). Проведення виборів та референдумів

21). Ін. програми, які мають виключно державне значення.

4.  Бюджетні права в Україні.

Регулятором функціонування державного бюджету країни поряд з політичними, економічними та організаційними факторами є бюджетне право. Бюджетне право - це сукупність встановлених державою юридичних норм, які регулюють діяльність органів державної влади та управління з складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Загальні основи бюджетних прав визначаються конституцією країни. В Україні бюджетне право країни, Автономної Республіки Крим та місцевих рад народних депутатів встановлено Конституцією України.

В Україні крім Конституції бюджетні права регулюють Бюджетний Кодекс України, прийнятий у червні 2002 р. та Закон України “Про Державний бюджет України”, що приймається щорічно ін. закони, що регулюють бюджетні правовідносини. В законодавчих актах про бюджетні права викладені принципи побудови бюджетної системи, розмежування доходів та видатків між окремими бюджетами, визначено порядок бюджетного процесу.

Правове регулювання бюджетних відносин охоплює відносини, які виникають між різними гілками влади і управління при визначені бюджетів держави, формування доходів і видатків та розподілі і перерозподілі коштів між різними ланками бюджетної системи, а також відносин, що виникають при проведенні бюджетного процесу. Бюджетно - правовим регулюванням є усі форми законодавчого або нормативного впливу держави на органи управління всіх рівнів в галузі бюджету.

У бюджетному праві визначаються:

1). Порядок бюджетного устрою та утворення бюджетної системи України, а також принципи її побудови.

2). Доходи і видатки державного бюджету.

4). Надходження і витрати місцевих бюджетів.

5). Між бюджетні відносини, в т.ч. розмежування видатків між бюджетами, розрахунок видатків, що враховується при визначенні між бюджетних трансфертів.

6). Між бюджетні трансферти.

7). Порядок контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення.

Закон України “Про Державний бюджет” на поточний рік регулює такі питання:

1). Обсяг доходів державного бюджету в млрд. грн.

 2). Обсяг видатків державного бюджету в млрд.грн.

 3). Обсяг бюджетного дефіциту та джерела його покриття в млрд. грн.

 4). Структуру надходжень до державного бюджету в млрд. грн.

 5). Розподіл видатків державного бюджету за розпорядниками та бюджетним призначенням в млрд.. грн..

 6). Розмір між бюджетних трансфертів в млрд. грн. та ін.

Бюджетним кодексом України регулюються правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

5.  Бюджетний процес в Україні.

В бюджетному процесі виділяють етапи: складання проекту бюджету; розгляд бюджету; затвердження бюджету; виконання бюджету; складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Стадії бюджетного процесу в Україні

Тема 6. Фінанси місцевих органів влади в Україні

1.  Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.

2.  Місцеві бюджети України.

3.  Доходи місцевих бюджетів.

4.  Видатки місцевих бюджетів.

5.  Фінансові проблеми місцевих бюджетів.

1.  Фінанси місцевих органів влади, їх зміст і роль.

Місцеві органи влади та їх фінанси мають певний вплив на економіку і соціальну сферу держави. У фінансові системи мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через ці системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Тому фінанси місцевих органів влади є інструментом регулювання економічного і соціального розвитку держави. При цьому держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально-економічного регулювання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6