Право коллективной собственности на Украине

Отже, суб'єктами права власності виступають господарські об'єднання як

новостворені юридичні особи.

Об'єктом права власності об'єднання є майно, добровільно передане йому

підприємствами і організаціями, а також набуте в результаті господарської

діяльнос-

- 61 -

ті та на інших підставах, не заборонених законом (ст. 27 Закону України

"Про власність"). Оскільки підприємства, які входять до складу об'єднань,

зберігають права юридичної особи, їх майно не входить до складу об'єктів

права власності господарського об'єднання.

З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його

членів, як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями

своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один

одного.

Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені винятки з цього

правила.

За рахунок майна заеновників, отриманих доходів об'єднання може не

тільки набувати майно, а й створювати нові організації з правами юридичної

особи. Ці підприємства можуть входити або не входити в об'єднання залежно

від установчих документів об'єднання і самого підприємства. Власником таких

підприємств (їх майна) є об'єднання. На відміну від підприємств — членів

об'єднання (за винятком підприємств зв'язку, вугільної промисловості,

підприємств нафтової, газової, нафтопереробної промисловості, державних

підприємств транспорту та ін.) таке підприємство позбавлено права вільного

виходу із об'єднання (п. З ст. 27 Закону України "Про власність").

Об'єднання здійснює право володіння, користування, розпорядження

закріпленим за ним майном, яке складається із основних фондів, оборотних

коштів, інших матеріальних цінностей, відповідно до мети своєї діяльності і

призначення майна.

Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося,

розподіляється між підприємствами та організаціями, що входили до нього (п.

5 ст. 27 України "Про власність").

До об`єднань зареєстрованих в Україні підприємств можуть входити

підприємства інших держав, як і підприємства України до об `єднань

підприємств, що зареєстровані на території інших країн.

Порядок вступу до таких об'єднань та їх організації та діяльності

здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньо економічну

діяльність.

- 62 -

Підприємства - учасники господарських об`єднань зберігають правове

положення юридичної особи і вправі:

- добровільно вийти в будь-який момент з об`єднання на умовах та в порядку

визначених законом, договором про створення об'єднання та його статутом;

- делегувати об'єднанню частину своїх повноважень, так само як і повертати

ці повноваження у визначеному установчими документами порядку;

- бути членом будь-якого іншого об`єднання;

- одержувати в керівних органах об` єднання або їх посадових осіб

інформацію, пов`язану з діяльністю підприємства;

- одержувати частину прибутку чи іншої вигоди від спільної діяльності

членів об`єднання;

- придбати та реалізовувати на визначених установчими документами

об'єднання цінні папери в тому числі акції інших членів об'єднання;

- виконувати інші дії та мати інші визначені установчими документами права.

Підприємства, що входять до складу створених урядом України об'єднань

можуть у встановленому порядку порушувати перед засновником клопотання про

вихід зі складу об'єднання, вводити до складу його керівних органів своїх

представників, виконувати інші дії та мати інші права, що передбачень

засновницькими документами.

Об'єднання підприємств є юридичними особами і управління ними

здійснюється в залежності від їх виду. Як юридичні особи вони можуть мати

самостійний і зведений баланс, розрахунковий та інші рахунки л закладах

банкуі печатку зі своєю назвою. Об`єднання не відповідає по зобов'язанням

підприємств, що входять в його склад, як і підприємства не відповідають за

зобов'язаннями об'єднання за випадками коли засновницькими документами

передбачене інше. Вищим органом управління є загальні збори учасників, а

виконавчим – управління, дирекція тощо. Вищий орган об`єднання підприємств

уповноважений приймати статут та інші установчі документи і вносити до них

зміни та доповнення, приймати нових учасників або виключати учасників ,що

порушили вимоги установчих документів,

- 63 -

розглядати всі питання фінансово-господарської діяльності, створювати чл

обирати склад керівних органів, інші питання, що передбачені установчими

документами. Виконавчі органи керують поточною діяльністю об'єднання

підприємств.

Об'єднання підприємств можуть бути галузевими та міжгалузевими,

регіональними та міжрегіональними. Відповідно до ст.3 Закону України «Про

підприємства в Україні» підприємства можуть об`єднуватись в асоціації,

корпорації, конксорціуми, концерни та в об"єднання за галузевим,

територіальним чи іншим принципом. Асоціаціями визнаються договірні

об'єднання підприємств, що створені з метою постійної координації

господарської діяльності, без права втручання в виробничу та комерційну

діяльність любого із його учасників . Вона створюється з метою поглиблення

спеціал зації і розвитку кооперації в підприємницькій діяльності, для

організації спільних виробництв на основі об"єднання її учасниками своїх

фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення власних потреб або

виробництва товару для реалізації третім особам . Таким чином асоціація

виконує лише координуючу роль.

Корпораціями визнаються договірні об'єднання підприємств,

створені на основі поєднання виробничих,наукових та комерційних

інтересів, з делеіегуванням окремих повноважень централізованого

регулювання діяльністю кожного із його учасників.

Консорціумами визнаються тимчісові статутні об'єднання промислового та

банківського капіталу для досягнення загальної мети. Ця мета може полягати

в розв'язанні конкретних завдань, реалізації цільових програм і проектів

(науково-технічних, будівельних тощо). Після її досягнення вони припиняють

свою діяльність. Консорціум користується і розпоряджається виділеним для

нього засновниками майном в тому числі централізованими коштами, а також

коштами, що надходять з інших джерел. В Україні консорціуми визнаються

юридичнзхіми особами, а в інших країнах (Великобританія, США) - ні; діють

на підставі особливого різнорзиду договору про сумісну діяльність

консорціумного договору.

Концерни - статутні об`єднания підприємств промисловості, наукових

органі-

- 64 -

зацій, транспорту, банків, торгівлі і т.д. на основі повної фінансової

залежності від одного чи групи підприємців. Першими концернами в Україні

стали Черкаський концерн «Ротор» та Львівський «Електрон». В кінцевому

результаті концерни, як правило, підпадають під фінансову залежність

створених їх учасниками банків.

Фінансово-промислова група - відкрито акціонерне товариство, що діє на

основі об`єдш.лня виробничого, банківського, торгівельного, страхового

капіталу з метою виробничої, науково-технічної та інвестиційної кооперації

суб"єктів підприємництва юридичних осіб як в Україні так і поза її межами.

ФПГ можуть бути національні та транснаціональні. Учасниками національних

ФПГ є тільки українські підприємства, організації та установи які діють

відповідно до законодавства України, а учасниками транснаціональних ФПГ є

господарські організації декількох, по крайній мірі, не ме. :ше двох країн.

Транснаціональні ФПГ в своїй діяльності в більшій мірі опираються на норми

міжнародного приватного права.

2.4. Власність громадських організацій

Загальні положення про власність громадських організацій містяться у ст.

8 Закону України "Про власність", Законі України "Про об'єднання громадян"

та інших нормативних актах, що регулюють окремі види діяльності громадських

організацій.

Громадські організації (у тому числі благодійні й інші фонди) відповідно

до ст. 21 Закону України "Про об'єднання громадян" можуть мати у власності

кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або

державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване

громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також майно,

придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених

законом.

Майно громадських організацій на відміну від кооперативів призначене для

здійснення невиробничої діяльності,спрямованої на задоволення соціальних

потреб членів громадських організацій. Господарська діяльність громадських

орга-

- 65 -

нізацій допускається лише тоді, коли вона безпосередньо випливає із

статутних завдань і має підпорядкований щодо цих завдань характер. Тому

власність громадських організацій у цілому відображає похідні, вторинні

економічні відносини у привласненні частини сукупного суспільного продукту,

яка безпосередньо не пов'язана ij задоволенням найперших життєвих потреб

людини. За цих обставин правове регулювання відносин власності громадських

організацій істотно відрізняється від регулювання кооперативної власності.

Основними джерелами утворення власності громадських організацій є

вступні й членські внески, добровільні внески державних, кооперативних та

інших громадських організацій.

Політичні партії мають право на майно, придбане від продажу суспільно-

політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів,

виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок,

лекцій, інших політичних заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в

результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними

госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Поряд з

цим право власності громадських організацій виникає не тільки за наявності

названих юридичних фактів, а й внаслідок загальних підстав виникнення права

власності, зокрема при укладенні цивільних угод, при спадкуванні тощо.

Суб'єктом права власності громадських організацій виступає сама

громадська організація. У науці цивільного права деякий час домінувала

думка про багато суб'єктність права власності громадських організацій,

відповідно до якої це право водночас належить кільком суб'єктам. Так,

профспілки є багатоланковою системою, яка складається з багатьох

організацій різних рівнів, що мають право юридичної особи. Виходячи з

концепції багатосуб'єктності, можна сказати, що право власності належить

усім юридичним особам цієї громадської організації: галузевим профспілкам,

усім профспілковим організаціям. Щодо спілок добровільних товариств

висловлювалася думка про те, що суб'єктом права власності виступає

- 66 -

як сама спілка, так і об'єднані нею громадські організації.

Багатосуб'єктність права власності громадських організацій не була

сприйнята наукою і практикою. На зміну їй прийшла концепція про єдність

суб'єкта права власності громадських організацій.

Якщо організація утворює багатоланкову систему, де первинні ланки

(юридичні особи) об'єднуються з ланками (також юридичними особами) вищих

рівнів, то суб'єктом права власності на майно таких організацій визнається

громадська організація як ціле (спілка композиторів, дитячий фонд тощо), а

не окремі її ланки (первинні, обласні, республіканські), хоч вони й

наділені правами юридичної особи. Чи немає тут суперечності? Названі ланки

громадських організацій, визнані юридичними особами і суб'єктами

цивільноправових відносин, мають майно (відокремлене від майна інших

організацій), яким вони можуть володіти, користуватися, розпоряджатися у

межах, визначених статутом. Але наявність вказаних правомочностей не

означає, що їм належить право власності на це майно. Власником цього майна

у цілому є громадська організація як система у складі всіх своїх

підрозділів, які мають лише право оперативного управління або право повного

господарського відання з приводу наданого їм майна.

Якщо громадська організація є одноланковою, тобто єдиною юридичною

особою, а не системою юридичних осіб, то саме вона й буде суб'єктом права

власності (наприклад, каса взаємодопомоги, радіоклуб тощо).

Об'єктом права власності громадських організацій виступає майно,

необхідне для здійснення статутних завдань організації, споруди з

відповідним устаткуванням, санаторії, будинки відпочинку, клуби, будинки

культури, стадіони, піонерські табори, культурно-освітні фонди, інше майно.

Відповідно до характеру діяльності громадської організації об'єктом її

власності можуть бути підприємства.

Одним з різновидів об'єктів права власності громадських організацій

виступають майнові фонди цих організацій. У статутах або відповідних

положеннях, як правило, не здійснюється диференціація майна за фондами. Але

специфіка право-

- 67 -

вого режиму окремих видів майна громадських організацій дає змогу провести

узагальнену його класифікацію, поділивши його на грошові кошти і майно у

натурально-речовому визначенні.

У юридичній літературі немає єдиного погляду щодо класифікації об'єктів

права власності громадських організацій. Є думка, що об'єкти права

власності поділяються на основні виробничі фонди, основні фонди

невиробничого призначення, оборотні фонди. Критерієм для такої класифікації

стало цільове призначення і використання об'єктів.

Але більш резонною є концепція Ю. К. Толстого, який, зважаючи на те, що

громадські організації, як правило, не займаються господарською діяльністю,

визначив, що їхнє майно поділяється не на основні і оборотні засоби, а на

основні засоби та інші матеріальні цінності. Так, відповідно до Положення

про порядок проведення інвентаризації в профспілкових організаціях і

підвідомчих їм установах до основних засобів належать споруди,

устаткування, культурний, спортивний, господарський інвентар, книги у

бібліотеках, майно та інвентар піонерських таборів тощо; до інших

матеріальних цінностей — бланки членських квитків, господарські, будівельні

матеріали, паливо, малоцінний і швидкозношуваний інвентар, спецодяг, а

також інші матеріали, які перебувають на складах або у дорозі. Щодо

грошових коштів, то це окрема група об'єктів, і розподіляються, вони за

цільовим призначенням (адміністративно-господарські витрати, капітальний

ремонт, матеріальна допомога членам організації). Культурно-освітні фонди

посідають особливе місце серед майна громадських організацій, зважаючи на

'їхнє особливе значення у діяльності громадських організацій.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про об'єднання громадян" об'єднання

громадян (громадські організації, політичні партії) з метою виконання

статутних завдань і цілей можуть здійснювати необхідну господарську та іншу

комерційну діяльність.

Джерелами формування об'єктів власності громадських об'єднань є вступні

і членські внески, якщо їх сплата передбачена статутами, добровільні внески

і по-

- 68 -

жертвування, надходження від проведення передбачених статутом лекцій,

виставок, спортивних та інших заходів, лотерей, доходів від виробничої,

господарської, видавничої діяльності, інші надходження, не заборонені

законом.

Щодо політичних партій і масових громадських рухів, які мають політичні

цілі, то вони не можуть одержувати фінансову підтримку або іншу матеріальну

допомогу від іноземним держав, організацій і громадян.

Зміст суб'єктивного права власності громадських організацій полягає у

тому, що профспілкові та інші громадські організації володіють,

користуються і розпоряджаються майном що належить їм на праві власності,

відповідно до їхніх статутів (положень).

Право власності об'єднань громадян (громадських органі зацій, фондів,

політичних партій) реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні

збори, конференції, з'їзди тощо у порядку, передбаченому законодавством

України та статутними документами. Деякі функції щодо господарського

управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління

на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань

громадян (ст. 23 Закону України "Про об'єднання громадян").

Високий ступінь усуспільнення майна більшості громадських організацій

означає здійснення ними права власності шляхом закріплення майна на праві

оперативного управління (якщо йдеться про підприємства, які здійснюють

господарську діяльність, то на праві повного господарського відання) за

окремими ланками відповідної громадської організації (наприклад, галузевими

профспілками, обласними, міськими комітетами тощо).

Порядок здійснення окремими ланками громадських організацій права на

закріплене за ними майно визначається не лише статутами, а й іншими

спеціальними актами, що затверджуються вищими органами відповідної

громадської організації.

Відповідно до рішення Спілки наукових та інженерних товариств створювані

нею госпрозрахункові центри науковотехнічних послуг, а також інші госпрозра-

- 69 -

хункові формування визнаються суб'єктами права повного господарського

відання щодо майна, наданого їм громадською організацією або одержаного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10