Дипломная работа: Методика навчання молодших школярів метанню малого м'яча
З метою
перевірки ефективності експериментальної методики нами був проаналізований
кореляційний зв'язок кидка на точність попадання з показниками антропометрії і
показниками рівня розвитку фізичних якостей до і після експерименту по класах,
окремо для хлопчиків і дівчаток.
Аналіз
кореляційних зв'язків результату в метанні на точність у дівчаток 1–Г класу
(експериментального) показав, що до експерименту результат в метанні має
великий кореляційний зв'язок з показниками рівня розвитку координаційних
здібностей. Після педагогічного експерименту з'являється тенденція збільшення
кореляційних зв'язків результату в метанні на точність з показниками, що характеризують
техніку виконання метання, яка у свою чергу має високий зв’язок з рівнем
розвитку координаційних здібностей, також зростає роль антропометричних показників.
У хлопчиків 1–Г класу
(експериментальний) результат в метанні на точність до експерименту більшою
мірою визначається рівнем розвитку координаційних здібностей, а після
експерименту зростає вплив на результат у точності метання антропометричних
показників.
У дівчаток 1–А класу (контрольного) до
експерименту результат в метанні на точність багато в чому визначається
антропометричними показниками, після експерименту зв'язок антропометричних
показників з результатом у метанні зменшується.
У хлопчиків 1–А класу (контрольного)
результат в метанні на точність до експерименту має високий кореляційний зв'язок
з антропометричними показниками, після експерименту даний зв'язок зберігається
і зростає зв'язок результату в метанні з рівнем розвитку координаційних
здібностей.
У дівчаток 2–В класу
(експериментального) до експерименту результат в метанні на точність має
кореляційний зв'язок з рівнем розвитку координаційних здібностей,
антропометричними показниками і силою кисті рук; після експерименту роль
антропометричних показників зменшується, а результат в метанні на точність має
високий кореляційний зв'язок з технікою виконання метання, яка безпосередньо
пов'язана з рівнем розвитку координаційних здібностей.
У хлопчиків цього класу до експерименту
результат в метанні більшою мірою зумовлений антропометричними показниками.
Після експерименту роль антропометрії значно знизилася, тенденція до зростання
кореляційних зв'язків результату в метанні на точність з рівнем розвитку
координаційних здібностей.
У дівчаток 2–Б класу (контрольного) до
експерименту результат в метанні на точність має кореляційний зв'язок з рівнем
розвитку координаційних здібностей, після експерименту результат в метанні так
само залежить від рівня розвитку координаційних здібностей і антропометричних
показників.
У хлопчиків цього ж класу результат в
метанні на точність і до і після експерименту має кореляційний зв'язок з
показниками антропометрії і рівнем розвитку координаційних здібностей.
У дівчаток 3–А класу
(експериментального) до експерименту результат в метанні на точність має
кореляційний зв'язок з рівнем розвитку координаційних здібностей, після
експерименту зростає значущість антропометричних показників і техніка виконання
метання, яка у свою чергу залежить від рівня розвитку координаційних
здібностей.
У хлопчиків даного класу до
експерименту існує кореляційний зв'язок результату в метанні на точність з
антропометрією, координаційними здібностями і технікою виконання метання.
У дівчаток 3–Б класу (контрольного)
результат в метанні на точність до експерименту має кореляційний зв'язок з
показниками рівня розвитку координаційних здібностей і антропометричними
показниками, після експерименту істотних змін в кореляційних зв'язках немає.
Таким чином, проведене дослідження
дозволило визначити, що результат в метанні на точність попадання багато в чому
зумовлений антропометричними показниками учня і залежить від рівня розвитку
його координаційних здібностей.
У експериментальних класах до
експерименту антропометричні показники не завжди мали кореляційний зв'язок з
результатом в метанні на точність, а після експерименту цей зв'язок з'явився,
отже, пропонована нами методика навчання передбачає повнішу реалізацію
можливостей молодших школярів.
У дівчаток, починаючи з першого класу,
і у хлопчиків з 3 класу результат в метанні має кореляційний зв'язок з технікою
виконання даної рухової дії, а вона у свою чергу багато в чому визначається
рівнем розвитку координаційних здібностей. Отже, при навчанні метанню необхідно
використовувати вправи зв'язаної дії, тобто, вивчаючи техніку рухової дії,
розвивати необхідні фізичні якості.
До початку навчання метанню необхідно
як – би створити базу для оволодіння навиком в метанні. Це: достатній рівень
розвитку координаційних здібностей, гнучкості, рухливості в плечовому суглобі,
сили грон рук і якомога різноманітніший руховий досвід і тому подібне
Для порівняння кореляційних зв'язків
після проведення експерименту в контрольному і експериментальному класах на
основі підсумкових тестів були побудовані діаграми що ілюструють кореляційний
зв'язок в метанні у дівчаток і хлопчиків з показниками антропометрії з рівнем
розвитку фізичних якостей після експерименту.
Таким чином, проведене дослідження
дозволяє стверджувати, що методика навчання, що враховує структуру метального
руху (послідовність включення в роботу ланок тіла у фазі фінального зусилля)
дозволяє за коротший проміжок часу (з 1 по 3 клас, а не з 1 по 11 клас)
оволодіти таким, що вчиться складно, – координаційною руховою дією – метанням
малого м'яча. Що свідчить про оптимізацію процесу навчання.
Найважливішим завданням початкового
навчання метанням є формування правильної структури рухів. Це досягається
завдяки використанню спеціальних вправ (пропонованих в програмі навчання),
направлених на розвиток тілесної координації (узгоджені рухи крупними м'язовими
групами).
Техніка виконання метання (ступінь
освоєння запропонованого навчального матеріалу) в експериментальних групах
оцінювалася по 5-ти бальній шкалі (часто використовуваною в своїх роботах
гімнастами Н.К. Меншиков, 1957 і ін.). Бали виставлялися таким чином:
«5» балів – точне виконання всіх рухів
і правильне їх узгодження;
«4» балу – наявність слабо виражених
помилок і злегка помітної неузгодженості рухів;
«3» балу – явно виражені помилки в
рухах і слабка їх узгодженість;
«2» балу – за грубе спотворення і
пропуск окремих рухів; «1» бал – за грубе спотворення, пропуск і заміну до
половини рухів, що входять у вправу.
Оцінка техніки здійснювалася експертною
групою, що складається з трьох чоловік: двох викладачів фізичної культури школи.
Техніка виконання метання у всіх
класах, що навчаються за експериментальною методикою, була оцінена позитивно,
на «4» і «5». Тобто учні експериментальних класів, освоїли запропонований
матеріал і справилися з поставленими завданнями навчання. Значить: матеріал з
техніки навчання метанню, пропонований для освоєння по експериментальній
методиці є доступним для даного віку, підібрані засоби (вправи) відповідають
поставленим завданням і сприяють формуванню правильної структури метального
руху за коротші терміни.
Приріст середнього показника точності
попадання в ціль визначався у відсотках (5 попадань в мету-100%) в 1-му, 2-му і
3-ем експериментальних класах, як видно з малюнка 17, вище, ніж в 1-му, 2-му і
3-ем контрольних класах.
Таким чином, навчання техніки метання
за експериментальною методикою, розробленою, для молодших класів, сприяє
формуванню правильної структури метального руху в короткі терміни і в той же
час сприяє покращенню результату в кидку малого м'яча на точність. попадання в
ціль.
Висновки
Аналіз
навчальних програм з фізичного виховання показав, що залежно від їх
спрямованості метанню відводиться відповідна роль і місце: у комплексній
програмі метання розглядається, як самостійна рухова дія, підмет вивченню; у
програмі з направленим розвитком рухових здібностей метання – це засіб розвитку
координаційних здібностей; у програмі, заснованій на одному з видів спорту
(баскетболі) метання виступають як засіб загальної фізичної підготовки, так і
спеціальної підготовки для гри в баскетбол. Вміст вправ по метанню і контрольні
тести в різних програмах також різні. Але, як показав аналіз програм, матеріал
по метанню включений у всі розглянуті програми, входить в їх базову частину і є
обов'язковим для вивчення в школі.
Цілісність
техніки метального руху не враховується в традиційній методиці навчання,
використовуваній в школі, де основний метод навчання – розучування рухової дії
з частин, що суперечить структурі метального руху. Послідовність навчання, що
рекомендується: від хлистоподібного руху кисті у момент кидка до початкового
положення перед початком розгону; не відповідає послідовності включення в
роботу ланок тіла у фазі фінального зусилля. Невиправдана розтягнутість
навчання по роках уповільнює процес навчання, робить його менш ефективним.
У дослідженні експериментально виявлене
значення таких параметрів техніки метання на результат кидка: амплітуда замаху
(повинна бути близька до максимальної; ритм виконання необхідно задавати,
особливо на етапі початкового навчання,; кількість біоланок тіла, що беруть
участь в кидку (чим більше задіяні м'язи ніг в кидку, тим вище результат).
Експериментальна методика навчання
метанню малого м'яча молодших школярів ґрунтується на наступних положеннях:
До початку навчання техніки необхідно
створити базу формування навику метання (розвивати рухливість в плечовому і
промені зап'ястному суглобах, гнучкість, силу м'язів, координаційні здібності і
так далі) підбір вправ, що підводять, повинен здійснюватися з урахуванням
цілісності техніки рухової дії, що вивчається. Тобто методика навчання
направлена на формування рухової дії в цілому, а не на вивчення окремих його
елементів, що відповідає динамічній структурі метального руху.
В процесі навчання необхідно створювати
орієнтовну основу діяльності (за допомогою завдання орієнтирів: зорових,
слухових, тактильних) з метою виключення ряду типових помилок і здійснення
самоконтролю за виконанням завдання.
Займатися технікою метання
систематично, тобто, включаючи метання і його елементи впродовж всього
навчального року в уроки різної спрямованості.
Результативність експериментальної
методики полягає: у повнішій реалізації природних можливостей учнів; про що
свідчить достовірний кореляційний зв'язок результату в метанні на точність з
антропометричними показниками; у обліку рівня розвитку рухових якостей молодших
школярів.
Використана література
1.
Андрощук Н.В. Тематичне
оцінювання навчальних досягнень з фізичної культури. 1–4 класи – Тернопіль:
Підручники і посібники, 2003. – 72 с.
2.
Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б.,
Леськів А.Д. Радість руху. – Тернопіль.: СМП «Астон», 1999. – 114 с.
3.
Андрощук Н.В., Леськів
А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні
молодших школярів. Методичний посібник. – Тернопіль: «Підручники і посібники»,
1998. – 112 с.
4.
Богданов Г.П., Козлов В.Й. Занимайтесь
всей семьей. – М.: Физкультура и спорт, 1987.
5.
Борисенко А. Система
фізичного виховання учнів початкової школи Фізична культура і здоров’я сім’ї //
Фізичне виховання в школі. – 1997. – №2. – С. 15–18.
6.
Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий
режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп.
– К.: Радянська школа, 1989. – 190 с.
7.
Булкин В.А. Основные
понятия и термины физической культуры и спорта. – СПб: Изд-во СПб ГАФК им. П.Ф. Лесгафта,
1996.-С. 17.
8.
Вильчковский Э.С. Развитие
двигательной функции у детей. – Киев: Здоровье, 1983.-С. 154.
9.
Вільчковський Е., Борисенко А.,
Зубалій М. Цвек С., Остапенко О., Стеценко А. Державний стандарт
освітньої галузі «Фізична культура і здоров'я» // Фізичне виховання в
школі. -1997. – N1. – С3–12.
10.
Вільчковський Е.С., Козленко М.П.,
Цвек С.Ф. Система фізичного виховання молодших школярів.
Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 232 с.
11. Гужаловский А.А. Проблемы теории
спортивного отбора // Теория и практика физической культуры, 1986. – №8. –
С. 24 -25.
12. Зданевич А.А. У младших школьников метание в
цель // Физическая культура в школе, 1995. – №1. – С. 13–16.
13.
Державна національна
програма «Освіта» («Україна ХХI століття») // Освіта. – 1993. – грудень (№44–45–46).
14.
Державна програма розвитку
фізичної культури і спорту в Україні: Видання передруковано в ДВПП ДКНТ. 1996.
-26 с.
15.
Державні тести і нормативи
оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія.
-2-е вид., перероб. і доп. – К., 1997. -36 с.
16.
Державні тести і нормативи
оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д. Зубалія.
-2-е вид., перероб. і доп. – К., 1997. -36 с.
17.
Єднак В.Д., Кучеренко В.М.
Біг, стрибки, метання. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДПУ, 1999. – 80 с.
18.
Закон України «Про освiту» //
Рад. шк. – 1991. – №9. – С. 5–19
19.
Закон України «Про фізичну
культуру і спорт «Київ. -1993. -21 с.
20.
Закон України «Про фізичну
культуру і спорт». – К. – 1994. – 21 с.
21.
Іваськів С.М. Плавання
з методикою викладання. Навчальний посібник. – Тернопіль: ТДПУ, 1998. – 88 с.
22. Качашкин В.М. Физическое воспитание в
начальной школе: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1978. – 207 с.
23.
Качеров О., Козетов І.
Здорова родина – здорове суспільство Фізична культура і здоров’я сім’ї //
Фізичне виховання в школі. – 1998. – №2,4. – С. 26–29.
24.
Комплесная програма
физического воспитания учащихся I–X класов общеобразовательной школы. – М,: Просвещение,
1987. -47 с.
25.
Кос В.Р., Безкоста С.В.
Фізична культура. Календарне планування. 1–4 класи. Тернопіль: Навчальна книга
– Богдан, 2001. – 80 с.
26.
Кругляк О.Я., Буклів
І.М., Кругляк Н.П. Календарне планування уроків фізичної культури. 1–4
класи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 64 с.
27.
Кругляк О.Я., Кругляк Н.П.
Від гри до здоров’я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури.
Методичний посібник. – Тернопіль: «Підручники і посібники», 2000. – 80 с.
28. Лазарев И.В., Кузнецов B.C., Орлов Г.А. Практикум
по легкой атлетике: Учеб. пособие для студентов сред. пед. учеб. заведений. – М.:
Академия, 1999. – С. 132–138.
29. Лазоренко Л.Д. Примерная классификация
базовых двигательных координации по ряду общих и специфических при знаков и
структурных элементов // Теория и практика физической культуры, 2003. – №8.
– С. 19–21.
30.
Леськів А.Д., Андрощук Н.В.,
Мехоношин С.О., Дзюбановський А.Б. Форми і засоби фізичного
виховання молодших школярів. – методичний посібник.: Тернопіль «Астон», 1997. –
108 с.
31.
Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б.
Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку»,
Тернопіль, СМП «Астон», 2000. – 132 с.
32.
Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б.,
Левчук В.А. Радість руху: Астон, 2001. – 80 с.
33.
Леськів А.Д., Левковський Д.М.,
Дзюбановський А.Б. Планування програмового матеріалу з предмету «Фізична
культура» дл учнів 1–4-х класів. – Тернопіль: «Астон», 2000. – 176 с.
34.
Линець М.М. Основи
методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. -207 с.
35.
Лящук Р.П., Огнистий А.В.
Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах). – Тернопіль: ТДПУ, Ч. 1.
– 2000. – 164 с.
36.
Лящук Р.П., Огнистий А.В.
Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах). – Тернопіль: ТДПУ, Ч. 2.
– 2001. – 214 с.
37.
Огниста К.М. Методика
формування фізичної культури учнів початкових класів (форми, засоби, методи). –
Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 164 с.
38.
Огниста К.М. Основи
знань з фізичної культури для учнів 1–4 класів Методичний посібник. –
Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. – 72 с.
39. Огниста К.М. основи знань з фізичної культури
для учнів 1–4 класів. Методичний посібник. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2001. –
72 с.
40.
Огниста К.М.
Стройові вправи у фізичному вихованні школярів Навчальний посібник. –
Тернопіль: «Астон», 2001. – 58 с.
41.
Огниста К.М.,
Огнистий А.В. Рухливі ігри у фізичному вихованні молодших школярів. –
Тернопіль: ТДПУ, 2004. – 40 с.
42. Огнистий А.В. Атлас загально-розвиваючих
вправ. Навчально-методичний посібник – Тернопіль: ТНПУ, 2004. – 148 с.
43.
Огнистий А.В. Зошит
для практичних занять з методики фізичного виховання учнів молодшого шкільного
віку. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – 24 с.
44.
Огнистий А.В. Теоретико-методичні
основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку (опорні конспекти
лекцій). – Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 60 с.
45. Огнистий А.В., Огниста К.М., Кривокульський О.І.,
Божик М.В. Основи професійно-прикладної фізичної підготовки.
Навчальний посібник. – Тернопіль: ТНПУ, 2007. – 104 с.
46.
Папуша В.Г. Фізичне
виховання школярів: форми, зміст, організація. – Тернопіль: Збруч. – 2000 – 248 с.
47.
Педагогічна практика з
фізичного виховання (методичні рекомендації для студентів факультету підготовки
вчителів початкових класів) за ред. А.В. Огнистого. – Тернопіль: ТДПУ,
2001. – 20 с.
48.
Петровський В., Поліщук
Н. Опанування рухових дій дівчатами молодшого шкільного віку //
Фізичне виховання в школі. – 1998. – №4. – С. 29–32.
49.
Помиткін Е.О. Духовний
розвиток учнів у системі шкільної освіти. – К.: 1996. -164 с.
50. Потапчук А.А., Дидур М.Д. Осанка и
физическое развитие детей. Программы диагностики и коррекции нарушений. – СПб.:
Речь, 2001–166 с.
51.
Програма для
загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура» 1–11
класи. – К.: Початкова школа, 2001. – 112 с.
52.
Рощенко В., Столітенко
В. Самостійні заняття учнів фізичними вправами Фізична культура і здоров’я
сім’ї // Фізичне виховання в школі. – 1998. – №3. – С. 15–18.
53.
Сарапулова Є.
Фізкультхвилинка – це серйозно Фізична культура і здоров’я сім’ї //
Фізичне виховання в школі. – 1997. – №4. – С. 20–22.
54.
Тельтевская Н.В. Проверка
и оценка знаний учащихся. – Саратов: Саратовский университет, 1984. -32 с.
55.
Теория и методика
физического воспитания.; Под ред. Ашмарина Б.А. – М.: Просвещение, 1990.
-287 с.
56.
Тутевич В.Н. Теория
спортивных метаний. – М.: ФиС, 1969. – С. 165–167.
57.
Цвек С.Ф. Фізичне
виховання молодших школярів. – К: «Радянська школа», 1986. – 123 с.
58.
Шаулин В.Н. Метание
мяча на дальность // Физическая культура в школе, 1987. – №6. – С. 21.
59.
Шиян Б.М., Папуша В.Г.,
Приступа Є. Н. Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІО, 1996. -220 с.
60.
Шиян Б.М. Методика
фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.
61.
Шиян Б.М. Теорія і
методика фізичного виховання школярів. Частина 1. – Тернопіль: Навчальна книга
– Богдан, 2001. – 272 с.
|