Технология изготовления печатных форм

У свою чергу, число півтонів або "глибина крапки" - це кількість біт

інформації, які надаються крапці при оцифровуванні зображення. 256 рівнів

градації одержують при "глибині крапки" 8 біт (28), 4096 рівнів - 12 біт і

т.п. Але, оскільки не кожний принтер відтворює 256 градацій, зручніше

користуватись формулою

R=((Г-1)х(2,54Л)2, (2)

де Г - число градацій, які може передати принтер,

Л - поліграфічна лініатура растру, лін/см,

2,54 - коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

R - роздільна (паспортна) здатність принтера, dpi.

Наприклад, при градації рівній числу 120, максимальна роздільна

здатність принтера при лініатурі растру 48 лін/см - 1330 dpi; при Г=96,

R=1200 dpi, а для принтера типу НР IY Laser Master Win Printer 600 ХL при

роздільній здатності 600 dpi можна одержувати зображення по якості

аналогічні до поліграфічних зображень з лініатурою растру 24-33 лін/см з

можливістю передавання біля 75 відтінків сірого. Принтер з роздільною

здатністю 300 гірі при відтворенні зображення з лініатурою растру 24 лін/см

може передати 25 градацій. Підвищення лініатури зображення до 54 лін/см при

R=300 dpi зменшує число градацій до 6, що недостатньо при відтворенні

тонових зображень. Отже, збільшення градації можливе тільки з одночасним

ростом як лініатури растру зображення , так і роздільної здатності

вивідного пристрою (принтера).

Взамін лазерних принтерів. пропонують застосовувати при виготовленні

фотоформ та форм, особливо, для трафаретного друку та для друкування газет

струминні принтери. Більшість RІР струминних принтерів дозволяють працювати

зі стохастичними растрами. Струминні великоформатні принтери (плоттери)

застосовують тех.-нологіїо тришарового друку, згідно з якою кожна растрова

крапка друкується у три проходи (принтер ENCAD) спеціальними чорнилами,

непрозорими в УФ області (0=3,5 Б). При виведенні зображення за допомогою

струминного принтера-плоттера зі зростанням лініатури растру можлива втрата

градації у темних ділянках. Для усунення цього - лініазують принтер, а для

уникнення протиріч між лініатурою виведення і числом відтворюваних градацій

користуються технологією Dithering (дробіння). Кожну комірку растру з

низькою лініатурою (без сходинок) розбивають на дрібніші підкомірки. Кожна

підкомірка може забезпечити відтворення потрібного числа градацій, тому

растровий процесор керує всіма підкомірками разом. Підкомірки растрової

структури не так помітні, як великі комірки низьколініатурного растру.

Перевага цієї технології - відтворення однієї окремої крапки, що неможливе

для насвітлювача. Для покращання відтворення градації застосовують також

технологію псевдостохастичного растрування.

При недоліку інформації проблему вибору вирішуємо, покладаючись на чи

випадки монетку. Ну а там уже, як доля розпорядиться - чи орел решка. На

жаль, приблизно в таке ж положення попадають і багато поліграфістів,

вибираючи необхідні видаткові матеріали. І якщо раніш у друкарень був

невеликий вибір, то зараз купити будь-як матеріали не проблема. Інша справа

— як у них розібратися. І тут виробничникам приходиться орієнтуватися в

основному на зведення, почерпнуті з рекламних чи проспектів коротких

анотацій, наданих фірмами-продавцями.

Усе це повною мірою відноситься і до прямопозитивным офсетних пластин.

Коли переглядаєш публикуемую в журналах і проспектах інформацію, то не

залишає відчуття, що усе написано по одному шаблоні. Наприклад, спробуйте

(як часто пишуть під забавними малюнками-головоломками) знайти не десять, а

хоча б одна відмінність у властивостях між аналогічними по тиражестойкости

пластинами Agfa Ozasol P5S, Fuji VPS, Lastra Futura Oro, Kodak Polychrom

Graphics EasyPrint чи PP3, Horsel Capricorn Gold, не говорячи вже про

Plurimetal, EFY, Saverio Riff і багатьма іншими. У кращому випадку

приводяться тільки дані по шорсткості і товщині анодируваного і

копіювального шару. Тому, як правило, вибір такого досить дорогого і

важливого матеріалу, як пластини ведеться примітивним методом проб і

помилок: купив невелику партію, спробував зробити друковані форми і

дивишся, що виходить. На жаль, такий підхід не дає гарантованого результату

і надійності. У результаті вибираються далеко не самі придатні видаткові

матеріали.

Однак у пластин є кілька основних характеристик, що і визначають їхню

якість. Про ці характеристики ми і поговоримо. Далі по тексту будемо час

від часу посилатися на офіційні дані аналітичних досліджень, проведених

компанією Agfa у дослідницькому центрі у Висбадене в Бельгії (див. авт.

довідку на с. 14). Пластини оцінювалися по довгому списку (15 пунктів)

позначених властивостей, однак ми зупинимося на деякі, на мою думку,

найбільш важливих.

6.1.Надійність і стабільність.

На початку поговоримо про надійність і стабільність. Відразу помітимо,

що під цими поняттями мається на увазі незмінність усіх властивостей

офсетних пластин, у тому числі часу копіювання, що дозволяє здатності,

тиражестойкости, чистоти пробілів, широти інтервалів експозиції і прояви,

коротше, усього ряду властивостей, що значаться на діаграмах. Причому

маються на увазі стабільність властивостей пластин як у межах її площі, так

і в межах пачки, партії і навіть наступних партій, випущених через рік.

Уявіть собі, що, відкриваючи нову пачку з пластинами, Ви не упевнені, що

вона поведеться при копіюванні, чи прояві при печатці тиражу так, як

завжди. Процес офсетної печатки і так не простій. Будь-якому виробничнику

знайомі постійні суперечки між працівниками формного цеху і друкарями про

причини шлюбу і те, як важко часом у них розібратися. У випадку

нестабільності пластин не тільки сам процес стає непередбаченим — можуть

виникнути технологічні збої, що обійдуться дуже дорого.

Нехай мене вибачать читачі «за високий штиль», але стабільність і

надійність — от на що треба молитися в сучасному виробництві. Без

надійності устаткування і матеріалів неможливо грамотно і з мінімальними

утратами вибудувати технологічний цикл. Для цієї мети розроблені різні

жорстко регламентовані стандарти, наприклад, ISO і інші. Я не говорю вже

про необхідність стабільності при впровадженні таких «просунутих»

технологій, як система керування кольором з побудовою ICC-профілів. Ці

якості важливі завжди, для будь-якого підприємства, але особливо коштовні

вони для великих друкарень з їхнім різноманіттям друкованого устаткування,

форматів пластин, твердими строками виконання замовлень.

Якщо судити по діаграмах, лідером серед пластин описуваного класу по

надійності і стабільності є Agfa Ozasol P5S. Досить близько до них

підходить тільки Fujifilm VPD.Всі інші пластини помітно відстають. Треба

помітити, що це приблизно погодиться і з тими практичними даними, що автор

напрацював на практиці.

Аналіз пластин різних фірм показує, що стабільність залежить не тільки

від технологічного рівня виробника (зроблене устаткування, лазерний

контроль та інше), воно зв'язано і з іншими властивостями. Причому все це

легко з'ясовно. Наприклад, чим вище світлочутливість, тим нижче

стабільність копіювальних властивостей. Звичайно, це не правило, а скоріше,

тенденція, тому що технологія виготовлення пластин розрізняється. І все-

таки, вибираючи пластини більш високої світлочутливості, приготуйтеся до

того, що для різних партій час копіювання може відрізнятися і прийдеться

час від часу проводити додаткові калібровані заходи. Менш світлочутливі

пластини в цьому відношенні надійніше.

7.Офсетний друк без зволожування

Винайдення способу офсетного друку без зволожування стало одним з

найважливішіх етапів у вдосконаленні друкарського процесу. Фундатором

методу вважається амерканська компанія DIC Americas. Вже за кілька років

після відкриття методу чимало виробників друкарського обладнання

(„Heidelberg”, „MAN Roland”, „Didde”, „A.B.Dick”, „Komori”, „Metronic”

тощо) випустили моделі для роботи новим способом.

Останнім часом розробленно стабільні технологічні системи, що

забезпечили впровадження способу з використанням аналового відтворення

зображення.

Офсетний друк без зволожування поєднує особливості глибокого друку –

неперевершеного щодоякості поліграфічної продукції – з відомими перевагами

офсетного. Його особливості полягають також у конструкції формних пластин

(друкувльні елементи розташовані нижче проміжних).

Актуальність і перспективність способу підтверджується створенням

Європейської асоціації друку без зволожування (EWPA).

7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування

У традиційному офсетному друці в зоні друкарського контакту наявні два

полярні рідкі середовища – фарба й зволожувальний розчин, взаємодія між

якими робить процес друкування нестабільним.

На рисунку 1 показана друкарська форма для традиційного офсетного друку.

Вона складається з декількох шарів, основні з яких – зернена або анодована

поверхня алюмінієвої пластини та шар діазосполук, отриманий після

задубленого фоточутливого покриття. Перший шар у пластин деяких виробників

складається ще з декількох підшарів (наприклад, у англійських Spectrum або

німецьких Ozasol це алюмінієва підкладка, зернений і анодований підшарки).

Під час друку зволожувальний розчин змочує нерівну поверхню алюмінію та

відштовхується від маслянистої поверхні діазосмол. Фарба ж, навпаки, добре

лягає на верхній шар друкувльних елементів і не може потрапити на змочену

поверхню пластиниДосить дрібні друкувльні елементи через велике поверхневе

натягнення зволожувального розчину повністю покриваються водяною плівкою. А

насичені ділянки зображення з незначними проміжками між друкувальними

елементами, в свою чергу, не можуть втримати потрібну кількість вологи. Це

спричиняє нерівномірне розподілення фарби на відбитку внаслідок

нерівномірної в’язкості фарб.

Тому в офсетному друці нормальним вважається дотримання растра з 4- та

96-відсотковим заповненням, шо не забезпечує ідеальної якості. Технологічна

дисципліна, підтримка потрібного складу зволожувального розчину, контроль

його кислотності, жорсткості й електропровідності води поліпшують

становище, але лише певною мірою.

Тому вже близько чотирьох десятиліть науковці намагаються створити

друкарську форму, на поверхні якої практично на одному рівні були б

розміщені ділянки з різними поверхневими властивостями. Основні проблеми

винкають з розробкою матеріалів для проміжних елементів, які б не вступали

у фізико-хімічну взаємодію з фарбою без попереднього зволожування. З усієї

палітри матеріалів, що задовольняють цим вимогам, експериментально був

обраний клас кремнійорганічних полімерів.

Розглянемо типову будову друкарської форми офсетного друку без

зволожування (рис.2). Її нижній шар теж алюмінієвий або зроблений з іншого

жорсткого матеріалу, що зберігає свої розміри під час розтягнення. Зверху

на пластину нанесений полімерний шар, що добре втримує фарбу. В якості

верхнього шару використовується силіконове покриття, що відштовхує фарбу.

Створені навіть такі чутлиі до УФ-випромінювання матеріали з вмістом

силікона, які дозволяють працювати як за негативною (під дією випромінювача

задублюються друкувальні елементи, а потім під час проявлення змивається

все зайве), так і за позитивною технологією (випромінювання руйнує фотошар,

який потім змивається проявними реактивами).

Отже, під час друкування офсетним друком без зволужування замість п’яти

поверхневих контактів (зволожувальний розчин – алюміній, зволожувальний

розчин – діазосполука, фарба – алюміній, фарба – друкувальний елемент,

зволожувальний розчин – фарба) відбуваються лише два: фарба – друкувальний

елемент, фарба – полімерне покриття. Це значно спрощує друкарський процес.

Спеціальна фарба утримується на полімерній поверхні друкувальних елементів,

а ділянки з вмістом силікона, що злегка підносяться, запобігають

потрапленню фарби на проміжні елементи. Саме цим і пояснюється можливість

збільшення лініатури растра з підвищенням якості друку. Тиражестійкість

друкарських форм, виготовлених на основі цих пластин, сягає до 200 тис.

відбитків.

Для роботи з друкарськими формами офсетного друку без зволожування

використовується стандартне обладнання:традиційна копіювальна рама зі

звичайною ультрафіолетовою лампою та звичайні проявні процесори. Форми

сухого офсету не потребують гумування. Проте слід часто змінювати реактиви

для проявлення, використовувати якісні хімічні речовини для очищення цих

форм на друкарській машині й консерванти.

Нині випускаються пластини для офсетного друку без зволожування всіх

поширених форматів, завтовшки 0,15-0,35 мм. Двома основними виробниками

таких пластин є японські фірми „Toray” і „Konica”. Розроблені також форми

для офсетного друку без зволожування з використанням УФ-сушарки.

Системи Toray Waterless фірми „Toray Industries INC.”

У фотомеханічному способі виготовлення друкарських форм на алюмінієву

основу з копіювальним шаром додатково наносять шар полісилоксанового

каучуку. В копіювальній рамі здійснюють експонування та проявляють копію в

стандартному проявнику. З незадублених ділянок форми полісилоксановий шар

видаляється разом з копіювальним шаром і на цьому місці утворюються

друкувальні елементи. Вадою цього методу є обов’язкова наявнісь мікропор у

каучуковому покритті для проникнення проявного розчину до копіювального

шару, що може зменшитизносостійкість проміжних елементів друкарської форми.

Така технологія досить давно застосовується японською фірмою „Toray”,

яка у 1977 році створила систему Toray Waterless. Система включала

попередньо сенсибілізовані пластини Toray Waterless Plate мають

багатощарову конструкцію: підкладка із зерненого алюмінію, світлочутливий

шар на основі діазосполук, шар олеофобного силіконового каучуку завтовшки

декілька мікрон і тонка захисна поліетилентерефталантна плівка.

Фірмою розроблений метод виготовлення форм позитивним способом

копіювання на пластинах Toray Waterless Plate, оснований на фотоіндукційній

адгезії між шаром силіконової гуми й сввітлочутливим шаром; експонування

здійснюється через захисну плівку. При цьому на освітлених ділянках

посилюється адгезія між світлочутливим шаром і шаром силіконової гуми,

відбувається процес фотоадгезії – утворються зв’язки між двома шарами –

світлочутливим та силіконовим.

Світлочутливий шар містить фотополімеризаційноздатні вінілові мономери,

в молекулах яких є гідрооксигрупи. Під час нанесення на цей

шарневулканізованого силіконового шару, що має елементи з поперечними

зв’язками, відбувається вулканізація. На межі між двома шарами елементи з

двома поперечними зв’язками вступають у реакцію згідрооксигрупами

світлочутливого шару. Під час експонування гранична зона твердіє і, таким

чином, утворюються проміжні елементи форми.

Експонування здійснюється на звичайному устаткуванні. Час експонування

за допомогою ртутної лампи потужністю 3 кВт становить 60-120 сек.

Зняття силіконового з непроекспонованих ділянок здійснюється в проявних

щіткових машинах. На експонованих (проміжних) ділянках шар залишається.

Друкувальним елементам відповідає відкритий фотополімерний шар.

При негативному способі копіювання світлочутливий шар підлягає фотолізу,

який викликає руйнування експонованих ділянок силіконового шару, що

знаходиться над ним.

На міжнародній виставці „Drupa 2000” фірма „Toray Industries Inc”

представили пластини Toray Waterless Plate з новими виробничими

характеристиками.

Пластини Toray мають високу роздільну здатність, забезпечують якісну

градаційну передачу та високу оптичну щільність відбитків.

Дефомація друкувальних елементів на формі не перевищує 6-7%, що значно

менше, ніж у традицйійному офсетному друці.

Форми забезпечують ввідтворення растрових градацій у діапазоні відносних

площ растрових цяток від 2 до 98%.

Відомі також друкарські форми для офсетного друку без зволожування фірм

„Fuji Foto Film Co”, „Hoeglist.AG”, які запантували свої винаходи.

Системи з використанням стандартних світлочутливих композицій

За другим варіантом друкарську форму, отриману стандартним методом,

покривають шаром кремнійорганічного каучуку. Потім, за допомогою органічних

розчинників, на ділянках друкувальних елементів видаляють копіювальний шар

разом з верхнім органічним покриттям. Цей спосіб приводить до збільшення

кількості технологічних операцій у порівнянні з першим варіантом.

На поверхню формної пластини наносять композицію, до складу якої входять

світлочутливі складники та полісилоксановий полімер. Під час експонування в

результаті дії світла відбувається структуризація полімерного шару.

Ділянки, що не зазнали перетворень, вимиваються в процесі проявлення. Цей

метод застосовується фірмою „ЗМ” та вимагає спеціального добору компонентів

композиції, оскільки кремнійорганічні сполуки мають дуже низьку хімічну

активність і практично не змішуються з основними світлочутливими сполуками.

Фірма „ЗМ” (США) ще на початку 80-х років розробила систему виготовлення

форм для офсетного друку без зволожування Driography. Система включала

попередньо сенсибілізовані пластини Dry Plate зі світлочутливим діазошаром,

прозорим силіконовим шаром та захисною плівкою; технології виготовлення

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5